День в історії: божевільний Гран Прі Німеччини’94 з вогненним душем для Ферстаппена

Історія інколи поєднує події у химерні комбінації, що інколи й диву даєшся. От, скажімо, перемога Макса Ферстаппена в божевільному Гран Прі Німеччини минулого вікенда надовго запам’ятається і йому, і вболівальникам, і, звісно, батькові Йосу — який рівно 25 тому також став одним із героїв не менш божевільної гонки в Хоккенхаймі. Щоправда, винагорода для Ферстаппена-старшого була набагато більшою за призовий кубок — він виграв життя…

Чемпіонат щойно перетнув екватор, і Деймон Хілл, вигравши попередній Гран Прі Великої Британії, розпочав чемпіонську гонитву за Міхаелем Шумахером. Справи в німця, попри великий відрив у заліку, йшли не найкращим чином — кілька днів тому він отримав дискваліфікацію на дві гонки за ігнорування чорного прапора у Сільверстоуні, і взяв участь у цьому Гран Прі лише завдяки тому, що його команда Benetton подала апеляцію, яку ще мали розглянути.

Можливо, саме нервовий тиск змусив німця на очах своїх домашніх вболівальників програти Хіллу у кваліфікації. Але в будь-якому разі боротьба з пілотом Williams була лише за третє місце на стартовій решітці — перший ряд з великою перевагою окупували пілоти Ferrari, яка на старому Хоккенхаймі з довгими прямими нарешті розкрила весь потенціал свого найпотужнішого в пелотоні двигуна V12.

Герхард Бергер і Жан Алезі продовжили своє домінування й на старті, а на третє місце неочікувано вистрибнув Юкіо Катаяма з Tyrrell, який стартував п’ятим і випередив обох претендентів на чемпіонський титул.

А позаду них зчинився справжній хаос. Спочатку Андреа де Чезаріс врізався у задню частину Lotus Алессандро Дзанарді, штовхнувши його в піт-волл й одну з Minardi, тоді як Sauber самого італійця відправився в іншому напрямку й поцілив у другу Minardi.

Одночасно з цим пілот McLaren Міка Хаккінен намагався випередити Девіда Култхарда, який повільно стартував. Фін спочатку їхав справа — біля піт-волл, — а потім крутнув кермо вліво, аби зайняти вигідну траєкторію перед першим поворотом. Але зробив він це занадто рано, і своїм лівим заднім колесом натрапив на переднє антикрило Williams шотландця, обрізав його праву частину й відправився у бар’єр із шин.

Справа ж до Култхарда наближався другий пілот Tyrrell Марк Бланделл, який різко загальмував, аби не стати третім учасником цього інциденту. Та ззаду в нього врізався Рубенс Баррікелло, який просто не зміг уникнути зіткнення.

Подібний інцидент вибив із гонки й Едді Ірвайна, а Хайнц-Харальд Френтцен звернув на гравій, щоб об’їхати все це неподобство, і пошкодив підвіску свого Sauber, після чого теж змушений був зійти.

На цьому інциденти не закінчилися — напарник Хаккінена, Мартін Брандл, врізався в Джонні Херберта, який опинився в самій гущі завалу, але намагався обережно об’їхати постраждалих, внаслідок чого пропустив вперед обидві Ligier. Підвіска Lotus була зламана, і Джонні теж зійшов, а Брандл, розвернувшись, продовжив гонку, відкотившись у хвіст уполовиненого пелотона.

Отже, у першому повороті Minardi, Sauber, Lotus і Jordan втратили всі свої машини, Tyrrell і McLaren — по одній, і до них додалася Ferrari, оскільки Жан Алезі теж зійшов майже одразу — але не через зіткнення, а з причини відмови двигуна.

Погані справи були й у Williams — Култхард потребував заміни переднього антикрила, а Хілл у спробі випередити Катаяму в третьому повороті пошкодив підвіску. Таким чином обидва гонщика Френка Вільямса наприкінці першого кола опинилися в боксах. І хоча потім вони будуть найшвидшими на трасі, гонка для Williams була вже програна.

Дивовижно, але на превелике полегшення Бергера, гонку не зупинили червоним прапором. Але виявилася інша загроза — позаду на австрійця невпинно насувався Шумахер, який встиг випередити Катаяму. Але пілот Tyrrell упевнено їхав третім, що вже саме по собі претендувало на сенсацію.

Бергер із Шумахером лише почали друге коло, а стюарди вже почали шукати винних. Гонщики звинувачували один одного, і майже всі, що зійшли на початку гонки, були викликані до суддів. Дзанарді, де Чезаріс і Мікеле Альборето зробили велику помилку, негайно після завалу відправившись додому, і заробили по умовній дискваліфікації.

Гірше були справи в Хаккінена — він вже мав одну умовну дискваліфікацію за подібний інцидент в Сільверстоуні, і стюарди повідомили фіну, що на наступний етап в Угорщині він може не їхати.

Перші 12 кіл були найкращими в гонці, оскільки Шумахер щосили прагнув випередити Ferrari. Але Бергер був на піці своєї форми й міцно тримався за лідерство. У деяких поворотах гонщики були майже поруч, але австрієць завжди залишався попереду.

Проте, Шумахер не припиняв спроб обгону й не відставав від Бергера, і здавалося, що обгін — лише питання часу. З іншого боку виникли питання, звідки взялася така спритність у Benetton, який у кваліфікації виглядав доволі беззубо.

Та коли наприкінці 12-го кола Шумахер поїхав на піт-стоп, стало зрозуміло, в чому справа — він почав гонку з низьким запасом пального і мусив двічі зупинятися в боксах задля дозаправки, тоді як Бергер на важкій Ferrari їхав з тактикою однієї зупинки.

У кожної тактики були свої переваги, але визначити, чия стратегія була кращою, не судилося — на 19-му колі звук двигуна Ford на боліді німця помітно змінився, а коли Бергер заїхав у бокси на 20-му колі, Шумахер вже вилазив з кокпіту свого Benetton, який завмер непорушно — це стало першим сходом Міхаеля у сезоні.

На той момент припинив боротьбу ще один герой гонки — Катаяму, який міг фінішувати навіть другим, також підвів двигун — ще на шостому колі.

А наприкінці 15-го кола сталося те, чого всі побоювалися із самого початку сезону, коли у Формулу 1 повернули дозаправки — під час пі-стопу Ферстаппена частина пального зі шлангу вихлюпнулася на болід, і через чотири секунди Benetton нідерландця спалахнув величезним вогняним шаром.

На щастя, жоден з механіків команди, як і сам Йос, не були серйозно поранені, а пожежу було потушено за кілька секунд. Загалом постраждало 16 осіб, п’ятеро з яких навіть ненадовго опинилися в лікарні.

Зі сходом Шумахера події на трасі стали доволі нудними. Бергеру залишалося лише тримати спокій і доїхати до фінішу, а позаду нього на великій відстані були пілоти Ligier Олів’є Паніс і Ерік Бернар, які, у свою чергу, також були далеко один від одного, отже у першої трійки задачі були однаковими.

За ними їхали обидва гонщика Footwork, а на шостому й сьомому місцях були пілоти Larrousse.

За Олів’є Береттою їхав Хілл, який, штампуючи одне найшвидше коло за іншим, майже наздогнав француза, програвши йому на фініші трохи більше двох секунд. Култхард на той час вже зійшов через проблеми з електрикою.

Перемога Бергера стала першою для Ferrari з вересня 1990 року і була радісно зустрінена численними глядачами на трибунах, за винятком, хіба що, найвідданіших фанатів Міхаеля Шумахера…

Жартівник Бергер, у своєму звичному стилі, на прес-конференції після гонки згадав і Шумахера, і Хілла.

«Тепер я можу посміхнутися, тому що в Сільверстоуні Деймон і Міхаель пожартували, щоб укласти джентльменську угоду, яка дозволить їм обом виграти домашні гонки, — нагадав австрієць. — І я тоді сказав: «Не забудьте про мене в Хоккенхаймі!», і ось тепер я виграв».

На піт-стопі Йоса Ферстаппена, Benetton B194 Ford

1/7

Фото: LAT Images

На піт-стопі Йоса Ферстаппена, Benetton B194 Ford

2/7

Фото: LAT Images

Вогонь на піт-стопі Йоса Ферстаппена, Benetton B194 Ford

3/7

Фото: LAT Images

Пожежа у боксах Benettptton під час піт-стопа Йоса Ферстаппена, Гран Прі Німеччини

4/7

Фото: LAT Images

Вогонь на піт-стопі Йоса Ферстаппена, Benetton B194 Ford

5/7

Фото: LAT Images

Йос Ферстппен, Benetton, з опіками на обличчі

6/7

Фото: Sutton Motorsport Images

Герхард Бергер, Ferrari 412T1B

7/7

Фото: LAT Images