Прапор Гран-прі Бельгії

Гран-прі Бельгії

Shell Belgian Grand Prix
Гран-прі Бельгії
Опис Параметр
Кваліфікація 15:00 27 серпня 2016
Перегони 15:00 28 серпня 2016
Країна Бельгія
Місто Спа
Довжина 7004 м
Кількість кіл 44
Дистанція 308.052 км
Краще коло 1:45,108 (2004 - Кімі Райкконен - McLaren MP4-19B)
Дата створення 1921 рік
Перший Гран-Прі 1950 рік
Всього Гран-Прі 42
Поворотів 15
Переможець сезону Ніко Росберг

Бельгійска траса Спа-Франкоршам відома з 1921 року та своєю появою зобов'язана менеджеру газети La Meuse Жюлю де Т'єру та голові спортивного відділу Королівського автомобільного клубу Бельгії Генрі Ван Офему. Де Т'єр вирішив використати трикутник, який вимальовували місцеві дороги, що поєдинували три населених пункти, як гоночну трасу.
Вона починалася у містечка Франкоршам, потім спускалась у долину ріки О Руж, піднималась на гребні холмів у Les Combes, знову спускалась до селища Бурневіль до повороту Malmedy. Далі петляла по рівнині до поселення Маста, після чого брала курс на Stavelot - південну вершину цього дорожного трикутника. Та в кінці повертала на північ, рухаючись назад до Франкоршам повз селища Бланшимон.

Ця неймовірно швидка траса, що кидає виклик, швидко стала одним з найпопулярніших місць проведення автоспортивних змагань та одразу полюбилась більшості пілотів та вболівальників.
Підтвердженням тому є перегони 24 часа Франкоршам, які було започатковано у 1924 році, за аналогією з 24-годинними перегонами у Ле Мані, які започаткували роком раніше. А у 1925 році тут відбувся перший Гран Прі. У заїзді взяли участь всього сім авто, а переможцем став знаменитий пілот Alfa Romeo - Антоніо Аскарі, батько майбутнього дворазового чемпіона світу.
У 1938 році у конфігурацію траси було додано перший штучний поворот - так званий Raidillon, що дослівно можна перекласти як крута ділянка дороги. Організатори розраховували за його допомогою надать трасі додаткову гостроту та ще сильніше збільшити швидкості. Це робилось з розрахунку затьмарити свого головного конкурента - популярну німецькую трасу, що розташована у сусідніх Ейфільских горах. На час Другої Світової війни перегони припинились. Однак повернулись одразу після її завершення у 1947 році. А з появою чемпіонату Формула-1, у 1950 році, автодром Спа-Франкоршам став регулярним місцем проведення Гран При Бельгії.

Через високі швидкості наріжним питанням у Спа завжди залишалась безпека. Гран Прі 1960 року стал одним з начорніших в історії автодрому. Спочатку Майк Тейлор отримав серйозні пошкодження, коли під час практики його Lotus втратив керування та врізався у дерево. Потім Стірлінг Мосс отримав переломи обох ніг під час зіткнення спричиненого поломкой вісі. А вже під час перегонів підступні повороти бельгійскої траси забрали життя двох молодих британських гонщиків. Кріс Брістоу загинув в наслідок удару об стіну у повороті Burneville, а через п'ять кіл його співвітчизник Алан Стейсі зіткнувся з птахов, втратив керування та розбився, вилетівши з траси неподалік від повороту Masta.
Після трагічного інциденту у 1966 році Джекі Стюарт розпочав кампанію за покращення безпеки на автодромі. А у 1969 році це питання було піднято Асоціацією Гонщиків Гран Прі. І хоча у 1970 році за їх вимогами у поворот Malmedy була додана шикана, призначення якої знизити швидкості болідів, це не завадило Педро Родрігесу виграти гонку з середньою швидкістю 241 км/г.
1970 рік стал останнім в історії чотирнадцатикілометрової траси Спа-Франкоршам. З 1972 року Гран Прі Бельгії переїхав у Нівель - безбарвний трек під Брюсселем, а ще пізніше у Зольдер.

У 1979 році завершилась реконструкція автодрому. А до 1983 року траса у Спа була повністю перероблена, скоротивши свою довжину практично вдвічі. З'явилась нова секція, що поєдинувала Les Combes з останнім сектором старого треку біля повороту Blanchimont.
У 1983 році оновлена траса Спа-Франкоршам повернулась у календар чемпіонату та з того часу пропустила лише два Гран Прі: у 1984 році (етап відбувся у Зольдері) та в 2003 році (через заборону реклами тютюну).

За період з 1980 року по 1994 рік автодром декілька разів перебудовувся. Неодноразово змінювалось місце старту. З'явився поворот Bus Stop та шикана Eau Rouge. Протяжність траси багаторазово змінювалась та, у підсумку, у 1986 році власники автодрому закликали для уточнення довжини треку комісію Королівського клубу Бельгії. Але, не дивлячись на те, що нова траса стала вельми складною, це нияк не вплинуло на її швидкісні характеристики.
Траса, довжиною 6,973 км, є найдовшою та однією з найшвидкісних у календарі чемпіонату. Перепад висот тут складає 180 метрів. Більшість поворотів треку має великі радіуси та профільовані віражи, що дозволяє проходити їх на великих швидкостях. Траса дуже технічна, вимагає від пілотів максимального рівня концентрації та винагороджує лише найталановитіших. Окрім того, злий жарт тут може зіграти мінлива бельгійська погода. Зачасту буває, що у районі боксів стоїть сонячна погода, а на найвіддаленішій ділянці трасы йде дощ.