Як Піастрі зламав Норріса, а Феррарі вперше майже все зробили вірно

Четвертий етап чемпіонату світу Формули-1 2025 року відбувся в Бахрейні – на трасі, яка традиційно гарантує цікаві перегони, багаті на стратегії, боротьбу колесо в колесо та несподівані повороти сюжету. Після стартових трьох Гран-прі команди вже поступово адаптувалися до нових технічних умов сезону, а окремі колективи привезли до Сахіра перші важливі оновлення болідів.

Цей вікенд став справжнім випробуванням не лише для техніки, а й для гонщиків – з огляду на мінливу температуру траси, характерне зношування гуми та традиційно високу ціну кожної помилки. Пілоти топ-команд знову вийшли на передній план, але й деякі несподівані герої не залишилися поза увагою.

Головною подією старту Гран-прі Бахрейну стали суперечливі дії Ландо Норріса. Пілот Макларена спочатку зупинився занадто далеко від своєї стартової позиції, а потім пересунувся надто далеко вперед. Це одразу помітив Макс Ферстаппен і повідомив команду. Наслідком став штраф у 5 секунд для Норріса, що, ймовірно, знівелював усі його старання до першого піт-стопу.

Попри це, сам старт у виконанні Ландо був вражаючим: із шостої позиції він піднявся на третю вже після першого повороту. Здавалося, що, маючи в руках найкращий болід і перебуваючи на хвості у Джорджа Расселла, обігнати пілота Мерседеса не стане проблемою. Проте до моменту, коли можна було атакувати, м’який комплект шин уже втратив свою ефективність. Оптимальний життєвий цикл гуми становив 10–12 кіл. На 11-му колі Норріс вирушив у ранній піт-стоп, щоби відбути штраф і спробувати відігратись за допомогою ранньої зупинки. У Бахрейні свіжа гума давала суттєвішу перевагу, ніж на попередніх трасах.

Саме тут втрачені 5 секунд почали грати вирішальну роль. Норріс повернувся на трасу приблизно за чотири секунди позаду щільної групи, яка боролася за місця в топ-10. Її замикали Ланс Стролл на Астон Мартін, та Габріел Бортолето на Заубері. За відсутності штрафу британець випередив би цю групу й уникнув би втрати часу через боротьбу в трафіку. Попри це, після першої хвилі піт-стопів Норріс був лише в 1,1 секунди позаду Расселла. Тож, якби не штраф, або кращі кола після виїзду з боксів, британець однозначно міг бути попереду. Зважаючи на темп Макларена, Расселл навряд чи зумів би щось протидіяти. Усі подальші труднощі для Норріса були наслідками не надто вдалого першого відрізка.

Серед інших важливих подій на старті варто відзначити прорив Олівера Бірмана з 20-ї на 15-ту позицію, а також втрату двох місць Шарлем Леклером, який стартував на шинах середньої жорсткості згідно з альтернативною тактикою.

На трасі в Сахірі надзвичайно агресивне й абразивне покриття, тож у стратегічному плані команди мали два протилежні підходи: андеркат (рання зупинка для отримання переваги на свіжій гумі) та оверкат (пізніша зупинка з надією на кращу позицію після зносу гуми у суперників).

Першими на піт-лейн за новими комплектами шин звернули Естебан Окон, Ісак Аджар та Ніко Гюлькенберг. Проте реалізувати андеркат повною мірою вдалося лише пілоту Хааса – Естебану Окону. Француз відіграв одразу шість позицій під час першої хвилі піт-стопів і згодом частково зумів утримати здобутий результат, фінішувавши 8-м.

Для розуміння: зупинка на два кола раніше, ніж у суперників, могла дати перевагу до 3,5 секунди. Це робило андеркат очевидно найефективнішою стратегією цього етапу. Особливо в умовах, коли після виїзду машини безпеки більшість пілотів опинилися у рівних обставинах отже, виграли ті, хто зробив ставку на темп на першому відрізку.

Втім, альтернативна стратегія оверкату – теж виявилася ефективною. На першому відрізку, стартувавши на шинах середньої жорсткості, пілоти Феррарі – Шарль Леклер і Льюїс Гамілтон програвали Оскару Піастрі: 0,3 секунди у випадку Шарля та 0,8 – у Льюїса. Складалося враження, що Скудерія намагається реалізувати стратегію з єдиним піт-стопом або сподівається на появу машини безпеки. Але, як виявилося, це була чітка стратегія, якої команда послідовно намагалась дотримуватися.

Після переходу на свіжу гуму середньої жорсткості Леклер демонстрував найкращий темп серед усіх пілотів. Льюїс Гамілтон також приємно здивував: на відміну від попередніх етапів, цього разу він відставав від напарника менш ніж на десяті частки секунди під час другого відрізку, та тримав темп на рівні Оскара Піастрі.

У підсумку обидва пілоти Скудерії стрімко проривались уперед після зупинок: Леклер випередив Норріса й вийшов на третю позицію, а Гамілтон став п’ятим і поступово скорочував відставання від пілота Макларена. Усе змінила машина безпеки, яка з’явилася через уламки на трасі після інциденту з болідом Карлоса Сайнса.

Згідно з розрахунками, стратегія, яку намагались реалізувати Феррарі (середні – середні – м'які), потенційно була найшвидшою. І важко сказати, як склалася б гонка, якби не втручання машини безпеки.

Зупинка після появи машини безпеки фактично означала провал гонки, адже пелотон суттєво ущільнився, і пізніша зупинка означала повернення позаду всіх з щільним трафіком попереду. Саме це стало переломним моментом у стратегічній грі.

Тому на так звану «безкоштовну зупинку» поїхали всі, хто не зробив цього кількома колами раніше. Більшість отримала з цього вигоду, однак не Феррарі. Оптимальним вибором для останнього відрізка були шини середньої жорсткості. У Скудерії такої розкоші вже не було, адже два попередні відрізки Леклер і Гамілтон проїхали саме на цьому складі гуми, тому за регламентом мали обрати між м’якою або жорсткою гумою.

Обидва варіанти виявилися компромісними та зруйнували шанс на подіум. Жорсткий комплект, на який зрештою зробили ставку, не був оптимальним: він не дозволяв тримати достатньо високий темп, щоб втриматися перед суперниками або атакувати.

Відновлення гонки після машини безпеки стало вирішальним у розподілі місць у топ-групі пілотів. Оскар Піастрі на жорсткіших шинах зумів відірватися від Джорджа Расселла, що забезпечило йому першу перемогу в сезоні. Натомість Ландо Норріс зробив занадто оптимістичну атаку на Шарля Леклера, яка завершилася невдало для британця.

Спроба пізно загальмувати проти пілота Феррарі зіграла проти Ландо – він проскочив апекс повороту й пропустив Льюїса Гамілтона, на обгін якого згодом витратив дорогоцінний час.

Перший обгін дався досить швидко, але виявилося, що маневр Норріса був здійснений за межами траси – ситуація, що нагадала епізод 2021 року, коли Гамілтон подібним чином не залишив місця Максу Ферстаппену у вирішальному протистоянні в Бахрейні. В обох випадках суперники були змушені повернути позицію Льюїсу.

Якщо для Макса це стало кінцем боротьби, то Норріс зумів продовжити прорив. Проте втрачені секунди стали вирішальними: йому забракло часу, щоб наздогнати Расселла за другу позицію, який мав проблеми з болідом наприкінці гонки.

У подібну ситуацію до пілотів Феррарі потрапив і Джордж Расселл. Він теж трохи не дотягнув до оптимального моменту переходу на м’яку гуму під час машини безпеки. Це було однією з причин, через які британець ледь не втратив подіум.

На фінальному відрізку Расселл програв Оскару Піастрі понад 15 секунд. Основною причиною стали проблеми з електронікою та роботою машини, які переслідували його впродовж другої половини дистанції.

Одним із найкумедніших і водночас показових моментів стало те, як Расселл випадково відкрив систему DRS, натиснувши кнопку радіозв’язку. Джордж, намагаючись налагодити контакт із командою на випадок повного відключення приладів, натиснув допоміжну кнопку – і DRS різко відкрився. Пілот одразу ж закрив його вручну та знизив швидкість. Телеметрія це підтвердила, тож інцидент був розцінений як одиничний і не вплинув на боротьбу з Ландо Норрісом. Судді вирішили не карати Джорджа.

Найцікавіше пролунало вже після гонки. Тото Вольфф припустив, що в Бахрейні виникли системні проблеми з електронікою та проводкою, які зачепили одразу кілька команд. Зокрема, до труднощів Расселла додались збої в роботі систем Ред Булла під час піт-стопів, а також постійні збої графіки під час трансляції.

У цьому контексті згадуються і передсезонні тести, коли на трасі регулярно зникало світло, а системи працювали з перебоями. Схоже, організаторам Гран-прі Бахрейну вже час серйозно задуматися про перегляд і модернізацію інфраструктури автодрому.

Після Гран-прі Бахрейну в Ред Буллі відверто не було жодних підстав для оптимізму. Команду спіткали проблеми і з технікою, і зі стратегією, і з пілотажем – гонка у Сахірі стала, без перебільшення, однією з найгірших у новітній історії колективу. І цього разу навіть Макс Ферстаппен не зміг нічого зробити.

Темп RB21 був настільки слабким, що його можна було порівняти із Альпін. Другий відрізок на жорсткому комплекті став справжнім провалом: темп Ферстаппена впав майже на 1,8 секунди, і залишилось загадкою, як команда взагалі могла настільки сильно прорахуватись із вибором шин. На фоні цього Юкі Цунода виглядав відносно переконливо – хоча за темпом він поступався Максу майже пів секунди.

Щоправда, слід враховувати, що Юкі провів фінальний відрізок у трафіку, опинившись у «сендвічі» між двома болідами Хаас, і саме там програв найбільше. Але навіть з урахуванням цього загальний гоночний темп Ред Булл був вкрай слабким.

Ситуація на піт-стопі лише підкреслила масштаби катастрофи. За словами Кріістіана Горнера, спочатку в команді подумали, що механік недостатньо сильно натиснув кнопку, яка активує сигнал на початок піт-стопу. Але згодом з’ясувалося: сталася електрична проблема – збої в проводці або у системі передачі сигналу від піт-стоп-гантрі.

Горнер зізнався, що з таким типом проблем команда зіткнулася вперше, і тепер має ретельно проаналізувати ситуацію. Особливо прикро, що формально сам піт-стоп тривав в районі 2.0 секунди – це був би один із найкращих результатів, якби не технічний збій.

Однак навіть без технічних проблем гоночний темп був далеким від ідеалу. Як зізнався сам Ферстаппен, головні проблеми боліда – це нестабільність при гальмуванні та загальний баланс шасі. За словами чемпіона,машина стала ще менш передбачуваною, ніж торік: у Сахірі він просто не відчував болід.

Тенденція перших етапів сезону з контрастними умовами відносно один одного показують, що RB21 не переносить високі температури – болід миттєво виходить із робочого температурного вікна, а отже, втрачає стабільність і прогнозованість. І якщо в Шанхаї наприкінці гонки темп раптово з'явився через спад температури та специфіку поведінки гуми на новому асфальті Шанхаю, то в Бахрейні такого покращення так і не настало.

Команда, як і очікувалося, мала найкращий темп у середній групі, однак реалізувати потенціал завадила сукупність факторів – пошкодження та схід Карлоса Сайнса, а також невдала стартова позиція Алекса Албона. Єдиним, хто залишився поза досяжністю, був П’єр Гаслі на Альпін – решта, з огляду на чистий гоночний темп, могли б опинитися позаду.

Окремо варто відзначити Карлоса Сайнса – попри помилки в боротьбі, він нарешті продемонстрував швидкість на трасі, яка йому цілком підходить. Головне тепер – зберегти цей імпульс на наступні етапи.

Алекс Албон, своєю чергою, став жертвою повільної реакції стюардів у кваліфікації: скасування кола Ніко Гюлькенберга відбулося надто пізно, що позбавило пілота Вільямса шансу поборотися за вищі позиції на старті.

Команда не вгадала з налаштуваннями ані на кваліфікацію, ані на гонку, тоді як головні конкуренти навпаки продемонстрували прогрес. У підсумку найкращим результатом вікенду стало лише 13-те місце Ісака Аджара.

Ліам Лоусон, своєю чергою, відзначився не найакуратнішою поведінкою на трасі, за що отримав кілька штрафних балів та 15 секунд до свого часу.

П'єр Гаслі – герой Гран-прі Бахрейна 2025 року. Блискуча робота – від кваліфікації до фінішу. Його гоночний темп був на рівні Ред Булл і Антонеллі, що виглядало особливо вражаюче на фоні проблем суперників. Лише на фінальному колі П’єр програв Максу Ферстаппену, але це аж ніяк не применшує сили його виступу.

Джек Дуен, своєю чергою, провів стабільний вікенд – у кваліфікації австралієць не дотягнув лише 0,017 секунди до третього сегменту, а в гонці довгий час стримував Цуноду та був близьким до залікової десятки, проте наприкінці дистанції не витримали шини, і він фінішував 14-м.

Ніко Гюлькенберг, який фінішував 13-м після доволі сильної гонки, був дискваліфікований через надмірний знос планки – допустимий ліміт був перевищений на 0,4 мм.

Його напарник Габріел Бортолетто став останнім на фініші гонки. Причиною провалу стала надмірна деградація шин – темп бразильця стрімко падав на кожному відрізку, хоча спочатку він виглядав конкурентоспроможним. Якщо справа в особливостях стилю пілотування, то це аспект, над яким новачку слід серйозно попрацювати. Водночас проблеми могли бути викликані й специфічними налаштуваннями боліда, які не проявили себе під час довгих серій у третій практиці через зовсім інші умови. У Хюлькенберга подібної деградації не спостерігалося.