Як Макларен зробили усе для перемоги Ферстаппена. Що це значить для титулу

Гран-прі Японії 2025 року на трасі Сузука став важливим етапом у боротьбі за чемпіонський титул. Японська траса, відома своєю складністю та обмеженими можливостями для обгонів, а в умовах, коли дощ перед перегонами створив проблеми для одних і врятував інших, кваліфікація стала вирішальним моментом для визначення переможців.

Власне, стратегічні рішення, стратегії піт-стопів та погодні умови зіграли ключову роль у подальшому розвитку подій, визначивши, хто стане лідером, а хто змушений буде боротися за позиції. Розглянемо детальніше події, які вирішили все в Японії.

Кваліфікаця, яка вирішила все

Японія – це траса, на якій переслідувати та обганяти суперника вкрай тяжко. Тому кваліфікація була чи не найголовнішою частиною вікенду, яка відіграла ключову роль в тому, які позиції зайняли пілоти на фініші. Перш за все це зумовлено кількома факторами:

Таким чином за подібних умов гонка пройшла так як і мала, спокійно без великої різноманітності стратегій та обгонів. Проте навіть в такому на перший погляд передбачуваному заїзді були свої інтриги, які мали вплив як безпосередньо на саму гонку, так і на майбутнє чемпіонату.

Старт

Після суперкола Макса Ферстаппена в кваліфікації, яке принесло йому поул-позицію, основним шансом на перемогу для Макларена був старт і спроба перехопити перше місце у Макса. Траса, на якій обгони здійснюються рідко, ставила команду перед великим викликом. Гонщики Макларена зробили все можливе в цих умовах, але цього було недостатньо. Найкращий старт серед лідерів показав Ландо Норріс.

Реакція пілотів з топ-3:

Ферстаппен – 0.29 секунди

Норріс – 0.24 секунди

Піастрі – 0.26 секунди

Важливим фактором стала погода – дощ, який пройшов вночі перед гонкою, залишив трасу вологою. Вона не встигла повністю висохнути до самого старту. Під час демонстраційного та прогрівочного кола пілоти сушили тільки гоночну траєкторію, залишаючи сирими інші частини траси. Тому Ландо Норріс, який мав хороший старт, зіткнувся з проблемами через пробуксовку на сирій ділянці, що невілювало його кращу реакціїю та перший ривок.

До певного моменту відриви у лідерів стабілізувалися. Однак після 16-го кола Норріс і Піастрі почали наближатися до Ферстаппена, і перед піт-стопом на 22-му колі розрив між Норрісом і Максом становив лише 1.4 секунди. Піастрі заїхав на піт-стоп раніше, щоб уникнути андеркату (ранньої зупинки) від Расселла.

Це була перша помилка команди Макларен – вони не ризикнули випередити Ферстаппена через ранній піт-стоп Норріса. Після гонки бос команди Андреа Стелла зазначив: «Треба було ризикувати», але команда побоялася появи машини безпеки чи червоних прапорів. Однак ранній піт-стоп у Сузуці міг дати велику перевагу.

Таким чином, Макларен втратив ще одну можливість вийти на першу позицію. Команда фактично грала за правилами Ред Булл, не використавши шанс на тактичну перевагу. Хоча можливість розвести пілотів по тактиці у команди була.

Це продемонстрував Мерседес, де пілоти діяли роздільно по стратегії, і як наслілок Кімі Антонеллі демонстрував найкращий темп на останніх колах, показуючи вражаючу швидкість.

Не можна забувати й про традиційну стратегію, коли один пілот пропускає іншого, даючи йому шанс спробувати наздогнати того, хто попереду. Якщо це не вдається, пілоти повертаються на свої місця перед фінішем. Причини для цього були: Оскар Піастрі був найшвидшим серед лідерів в кінці гонки.

Озираючись назад, двоє пілотів Макларена мали б стратегічну перевагу проти одного пілота Ред Булл, але команда потрапила в пастку амбіцій своїх пілотів. Жоден з них не хотів поступитися і стати другим. Однак, як показав минулий сезон, такий підхід є дуже ризикованим і навіть за наявності найкращого боліда та сильних пілотів є шанс втратити перемогу та титул.

Норріс «скошує газон» та знищує свій темп на найближчі кола

Мабуть, найяскравішим моментом гонки став виїзд Ландо Норріса та Макса Ферстаппена з боксів пліч-о-пліч (відео знизу). Незважаючи на кращу позицію на трасі перед зупинкою, Макс частково втратив свою перевагу через заминку в боксах. У Макларен піт-стоп тривав 2.3 секунди, в той час як у Ред Булл — 3.3 секунди. Причиною затримки стало використання так званого «другого складу» механіків, адже команда вирішила дати відпочинок основному складу після двох етапів на старті сезону. Це мало не коштувало їм всіх зусиль.

Норріс і Ферстаппен намагалися виїхати з боксів одночасно, борючись за позицію, і це, звісно, не могло закінчитися добре для обох.

По-перше, пілоти не дивилися на трасу, а дивилися один на одного під час виїзду. По-друге, різниця в піт-стопах не була настільки великою, тож маневр Норріса виглядав як спроба атаки на першому повороті, а не безпосередньо на виїзді.

Але Ландо, на свіжих шинах, набрав бруду та трави, що миттєво відкинуло його на кілька секунд назад від Ферстаппена. Все сталося одразу на виїзді, де пілотів чекала одна з найскладніших ділянок траси – швидкісна зона, яка дуже вимоглива до зчеплення. Оскільки свіжі шини чутливі до зносу, особливо на перших колах, Норрісу довелося бути надзвичайно обережним. Це могло бути однією з причин, чому Піастрі так настирливо накидався на британця наприкінці гонки.

Замість того, щоб залишити відставання в 0.4 секунди на виїзді та активувати зону ДРС, Норріс отримав відразу 2 секунди відставання, а Піастрі опинився позаду нього.

Крім того, Ландо і Макс потрапили під розслідування стюардів через цей інцидент, але жоден з них не отримав покарання – ось чому.

Одразу після інциденту по радіо пілоти висловлювали звинувачення. Норріс заявив, що Ферстаппен виштовхнув його з траси, а Макс стверджував, що Ландо сам в'їхав на траву. Стюарди взяли це до уваги, але незабаром вийшов остаточний вердикт: подальшого розслідування не проводити.

Чому ж не було покарання? Справа в тому, що Ферстаппен їхав по так званій швидкісній смузі, а Норріс – по внутрішній, або «робочій», смузі. Згідно з міжнародним спортивним кодексом FIA, водії на швидкісній смузі мають пріоритет, тому водій, який їде з робочої смуги, повинен поступитися дорогою і залишити місце для інших.

Але це все ж таки залишає питання: чи був небезпечний виїзд Норріса? В принципі, ні. За минулі подібні випадки, коли водій виїжджає з робочої смуги на швидкісну, накладали штрафи, але в таких випадках водій, який вже перебуває на швидкісній смузі, змушений ухилятися. У цьому випадку жоден механік не був під загрозою, оскільки інцидент стався в кінці піт-лейн, і Норріс не заважав Ферстаппену.

Чи був реальний шанс обігнати один одного в групі лідерів?

Відповідь проста – ні, шансів не було. Як зазначив бос команди Макларен, для успішного маневру потрібно мати перевагу в 0.7-0.8 секунди. І у жодного з лідерів не було такого відриву на жодній частині гонки.

Особливо важко було Макларен, оскільки їх боліди мали значно меншу максимальну швидкість порівняно з Ред Булл. Вся перевага помаранчевих машин полягала переважно в першому секторі, де знаходяться найбільш швидкісні повороти. Однак брудне повітря, яке виникає, коли ти переслідуєш іншого пілота, значно обмежує можливість повноцінно використовувати аеродинаміку, особливо в тих ділянках, де це найважливіше. За прикладом багатьох пілотів та дуелей на цьому Гран-прі, це було екстремальним, коли відставання ставало коротшим ніж 1.5 секунди, і відігравати далі ставало дуже важко. Саме тому, навіть коли пілоти наближалися до суперників, реалізувати маневр було вкрай складно. Такі ситуації ми бачили не тільки в дуелі Норріс-Ферстаппен, а й у дуелях Піастрі-Норріс, Цунода-Гаслі та інших.

Піастрі був найближчим до здійснення обгону серед зазначених пілотів. Після атаки на головній прямій в зоні ДРС він наблизився до 0.2 секунди від свого напарника, але після швидких секцій розрив моментально зростав.

Тому більшу частину гонки пілоти тримали відстань між собою в діапазоні 1.1–2.0 секунди.

Чи є Ред Булл конкурентом у боротьбі за титул?

Макс Ферстаппен здобув перемогу завдяки суперколу в кваліфікації та погодним умовам, які дозволили йому утримати позицію на довгій дистанції. Крім того, машина ідеально підходила до специфікацій автодрому Сузука, тому наразі не варто сприймати боротьбу за титул як реальну загрозу. Скоріше за все, в наступних більш спекотних етапах все стане на свої місця завдяки кращому менеджменту з гумою від Макларена.

Якщо ж команда команда «Бичків» не зможе кинути виклик у Бахрейні, перші справжні випробування у боротьбі за титул можуть з'явитися не раніше, ніж на етапі в Імолі, де Ред Булл привезе перші значні оновлення, а також у Барселоні, коли почнуть діяти перевірки гнучких крил.

Юкі Цунода

Виступ Цуноди можна охарактеризувати як непоганий, але не виключно яскравий. Причиною його низької позиції стала помилка у фінальній спробі кваліфікації, однак під час гонки він виглядав впевнено і намагався обганяти на Сузуці. Спочатку він пресингував Гаслі, а потім переслідував Алонсо, наближаючись до очкової зони. На відміну від Лоусона, Цунода здається пілотом, який має потенціал для покращення. Однак не можна судити за одну гонку, і тим більше не можна одразу називати його гідним другим пілотом Ред Булл після фінішу на 12-й позиції. Проте фундамент для зростання вже закладено.

Мерседес

Виступ Кімі Антонеллі був сильним, і як зазначалося раніше, він був найшвидшим пілотом на трасі в кінці гонки. Прогрес протягом усього вікенду, від відставання до секунди в першій практиці до майже обгону Джорджа Рассела та Шарля Леклера, був вражаючим. Що стосується Джорджа, то він також проїхав гонку на відстані 1.5 секунди від пілота попереду (Леклер). Маючи приблизно однаковий темп з пілотом Феррарі, він показав стабільний результат, фінішувавши в топ-5. Ранній піт-стоп міг би допомогти йому випередити Шарля після зупинок, але на виїзді він потрапив у трафік.

Феррарі

Машина Феррарі не мала достатньої швидкості на цьому етапі з самого початку. Четверте місце Шарля Леклера – це результат майже ідеального кола в кваліфікації, помилки Рассела в тій же кваліфікації та складності з обгонами на Сузуці. Загалом, для машини це був сильний вікенд, якщо оцінювати за її поточною формою.

Льюїс Гамілтон, як завжди, програв близько 0.2 секунди своєму напарнику, але за словами британця, проблема була у його боліді, і він сподівається на покращення вже цього вікенду. Крім того, він став єдиним, хто здійснив обгін серед топ-10, випередивши Ісака Аджара, стартуючи на альтернативній стратегії та на жорсткій гумі.

Рейсінг Буллз

Чудовий виступ Ісака Аджара, який, хоч і не мав великого розголосу в медіа, вкотре показав сильний результат. Знову хороший виступ у кваліфікації (7 місце), незважаючи на проблеми з сидінням, яке не було належно закріплене. Зараз Хаджар посідає найвищу позицію в заліку серед пілотів Ред Булл, окрім Ферстаппена звісно.

Макс Ферстаппен – 61 Ісак Аджар – 4 Юкі Цунода – 3 Ліам Лоусон – 0

Що стосується Лоусона, то новозеландець, схоже, повністю втратив мотивацію і швидкість. Він був найповільнішим пілотом у гонці, тоді як його напарник Лоусон став кращим після піт-стопів (за винятком Цуноди). Розрив між пілотами Рейсінг Буллз був таким самим, як між пілотами Ред Булл під час гонки. Однак списувати Лоусона з рахунків рано, згадуючи навіть його минулорічні виступи. Однак ситуація наразі виглядає не найкращою.

Вільямс

Прірва між Сайнсом та Албоном була очевидною. Здавалося, що після п'ятниці іспанець нарешті почав набирати оберти, але старт з хаста через штраф не полегшив йому життя, і на фініші він знову відстав від напарника.

Алекс Албон, в свою чергу, знову набрав очки, тепер у команди їх більше, ніж за весь сезон до цього. Четвертий поспіль вихід у третій сегмент і черговий фініш у очках. Таєць повністю виправдовує звання першого номера команди. Єдиним моментом, який викликав питання під час гонки, був радіообмін пілота з інженером. Навіть з'явились чутки про можливий штраф за ненормативну лексику, але, на щастя, до цього не дійшло.

Астон Мартін

Команда повернулася до своїх звичних позицій, де Алонсо попереду, а Стролл позаду. Що стосується Фернандо Алонсо та Астон Мартін, це був непомітний, але дуже сильний виступ ветерана на Сузуці. На тлі провалу Стролла, Алонсо зумів вивести команду в близькість до топ-10, фінішувавши на 11-й позиції та втримавши Цуноду позаду. За гоночним темпом він навіть був трохи швидшим за Олівера Бермана, але цього не вистачило. Якби не невдачі на попередніх етапах, можливо, іспанець міг би боротися за звання найкращого серед пілотів середньої групи.

Хаас

Олівер Бірман перевиконав плани команди. За словами керівника Хааса Аяо Камацу, ніхто не очікував такого результату від Бірмана, а сам пілот не сподівався потрапити навіть до першого сегменту кваліфікації. Однак він вкотре продемонстрував, чому потрапив до Формули-1. Сильний виступ у кваліфікації дозволив йому потрапити в очкову зону, хоча кілька пілотів позаду були швидшими.

Щодо його напарника Естебана Окона, то він, здається, їхав саме так, як очікувала команда: 18-е місце в кваліфікації та гонці. Француз значно поступається своєму молодшому напарнику, і з огляду на те, що у нього немає контракту на наступний сезон, він має реальні шанси втратити місце в Формулі-1.

Заубер

Команда залишається аутсайдером чемпіонату, як і прогнозувалося на початку сезону, а чергові оновлення не змінюють ситуацію. Єдине, що варто відзначити, — це Бортолетто, який вкотре демонструє конкурентний темп у гонці на фоні досвідченого Ніко Гюлькенберга. І не рідко перемагає його. Залишається сподіватися, що Ауді надасть конкурентоспроможний автомобіль пілотам, які хоча й залишаються непомітними на трансляціях, безсумнівно заслуговують на це.