Секрет сенсаційного поулу Ґаслі і що завадило показати результат фаворитам

П'єр Ґаслі сенсаційно здобув поул на Гран-прі Італії, випередивши Джорджа Расселла лише на 0,060 секунди. Француз випередив усіх фаворитів у сухій сесії на одній із найшвидших трас сезону, здобувши свій перший поул в кар'єрі.

Втім, поул Ґаслі не можна пояснити лише проблемами суперників. Альпін чудово підготувалася до кваліфікації, а сам пілот ідеально використав можливості боліда. Водночас Мерседес, Феррарі, Макларен і Ред Булл втратили частину свого потенціалу через помилки, невдалу тактику або технічні проблеми.

Альпін провела практично ідеальну кваліфікацію. П'єр Ґаслі був конкурентним уже з Q1, поступово наближаючись до лідерів, а у вирішальній спробі зібрав найкраще коло сесії. Француз використав практично все, що могла запропонувати його машина, але одного темпу боліда для поула, очевидно, було недостатньо.

Важливу роль відіграла сама конфігурація A526. Низький рівень лобового опору дозволив Альпін бути дуже швидкою на прямих, а оновлення, які команда привезла із Зандворта та вже до Монци, допомогли покращити баланс боліда. Ґаслі отримав можливість атакувати повороти на гальмуванні та впевнено проходити швидкісні Аскарі й Параболіку – саме в цих місцях навіть невелика помилка могла коштувати дуже багато часу.

Втім, головною зброєю Альпін став сліпстрим. У 2026 році його значення на Монці суттєво зросло через нові правила роботи з енергією. За розрахунками, грамотно використаний повітряний мішок на цій трасі міг давати до 1,5 секунди переваги на колі. Тому практично всі команди намагалися максимально ефективно використати сліпстрим, але разом із величезною потенційною вигодою це створювало і значний ризик.

Саме на цей ризик пішла Альпін. На фінальній спробі команда свідомо залишила Ґаслі ближче до хвоста групи, щоб француз отримав максимально сильний сліпстрим від болідів попереду. Це вимагало дуже точного розрахунку часу: занадто ранній виїзд міг залишити пілота без необхідної допомоги, а надто пізній – створити загрозу не встигнути перетнути лінію старту до завершення сесії. Крім того, будь-яка помилка пілота попереду або жовті прапори могли повністю зруйнувати цей план.

Ґаслі та Франко Колапінто встигли перетнути лінію приблизно за 10 секунд до завершення Q3. Француз отримав чисте коло та потужний сліпстрим, зокрема від Льюїса Гамілтона, і зумів максимально реалізувати цю перевагу.

Показово, що за розрахунками з найкращих секторів Джордж Расселл мав потенціал покращити час на 0,2 - 0,3 секунди швидше за його фактичний результат.

Але саме тут і проявилася різниця між потенціалом і його реалізацією. Расселл не зміг отримати ідеальну підготовку до фінальної спроби, тоді як Альпін зробила все необхідне – від налаштувань боліда до позиціонування на трасі.

Що пішло не так у Феррарі

Результат Леклера та Гамілтона – третє і четверте місця – на перший погляд виглядає дуже непогано. Але після п'ятничних тренувань від Феррарі очікували значно більшого. Саме Скудерія виглядала найшвидшою командою як на одному швидкому колі, так і на довгій дистанції, тому боротьба за поул здавалася цілком реальною.

Втім, у суботу розстановка сил змінилася. Мерседес і Ред Булл дозволили своїм силовим установкам працювати на повній потужності, тоді як Феррарі не змогла зробити такого ж кроку вперед. Навіть оновлення ADUO2, яке мало скоротити відставання, справді наблизило Скудерію до конкурентів, але не ліквідувало проблему. На окремих точках вимірювання швидкості Феррарі все ще поступалася 10–20 км/год, а на Монці такий дефіцит особливо відчутний.

До цього додалися й проблеми самої кваліфікації. У Q2 Феррарі вирішила провести першу спробу на використаному комплекті м'яких шин. Ризик виявився надто великим: Гамілтон опинився на межі вильоту, а разом із ним під загрозою опинилася й сама Скудерія. Лише наприкінці сегмента обидва боліди змогли пройти далі.

У Q3 Леклер і Гамілтон уже виконали свою роботу значно краще та в підсумку посіли третє і четверте місця. З огляду на те, як складалася кваліфікація, це далеко не поганий результат. Але водночас він залишається далеким від того, що можна було очікувати після сильної п'ятниці.

Мерседес втратив поул

Джордж Расселл підходив до кваліфікації одним із головних фаворитів і фактично мав достатньо швидкий болід для перемоги. Проблема виникла саме у вирішальний момент.

На фінальне швидке коло Расселл мав отримати сліпстрим від Кімі Антонеллі. Але в Параболіці перед італійцем опинився Макс Ферстаппен, який сповільнився. Антонеллі змушений був пригальмувати, а Расселл опинився занадто близько до напарника.

Замість оптимальних приблизно трьох секунд між болідами залишилося близько 1,5 секунди. Антонеллі все одно дав Расселлу сліпстрим на стартовій прямій, але підготовка до кола виявилася далекою від ідеальної.

До цього додалися проблеми з балансом. Расселл скаржився на блокування передніх коліс під час гальмувань і нестабільність у швидких поворотах. У деяких віражах він навіть поступався Ґаслі. У результаті Расселл програв поул лише 0,060 секунди.

Макларен мав темп для значно кращого результату. Оскар Піастрі та Ландо Норріс завершили кваліфікацію лише третім і восьмим, хоча потенціал MCL40 дозволяв боротися щонайменше за перші два ряди.

Перший удар команда отримала ще в Q2. Піастрі опинився на траєкторії Ліама Лоусона та завадив пілоту Ред Булл на швидкому колі. За цей епізод австралієць отримав штраф у три позиції на старті й стартує шостим.

У Q3 ситуація повторилася вже всередині самої команди. На першій спробі Норріс не отримав нормального сліпстриму, а на другій Піастрі заблокував колеса та зрізав першу шикану. Це зіпсувало його власне коло і водночас позбавило Норріса необхідного повітряного мішка.

Окремою проблемою стала робота з батареєю. Макларен не зміг оптимально розподілити енергію перед швидкими колами, а в Монці кожен відсоток заряду має велике значення.

Ред Булл також міг претендувати на значно вищу позицію. Макс Ферстаппен завершив кваліфікацію п'ятим, але його болід після п'ятниці помітно додав.

У Q3 команда зіткнулася з технічною проблемою: RB22 Ферстаппена працював із неправильною висотою дорожнього просвіту. Через це машина втратила стабільність, а сам пілот не зміг повністю довіряти боліду.

Свою роль зіграв і Ліам Лоусон. Через штрафи його результатом можна було пожертвувати заради допомоги Ферстаппену зі сліпстримом, але після інциденту з Піастрі в Q2 новозеландець не пройшов до Q3.

У результаті Ред Булл залишився без другого боліда, який міг би допомогти Ферстаппену, а сам Макс не зміг реалізувати потенціал машини.