Гран-прі Австралії. Втрачена перемога Ред Булл та реальна швидкість команд

Сезон 2025 року розпочався з однієї з найяскравіших стартових гонок за останні роки. Зміни погоди, численні стратегічні рішення, аварії та боротьба до останнього кола зробили Гран-прі Австралії справжнім видовищем.

Переможцем Гран-прі Австралії став Ландо Норріс, який разом із Макларен виглядав дуже впевнено. Проте ця гонка залишила багато питань, на які відповідь ми отримаємо лише в наступних Гран-прі.

Старт і перший відрізок: Макс не відпускає Ландо

Перший ряд стартового поля Гран-прі Австрії займали обидва пілоти Макларен, які стартували досить добре за своїми мірками, особливо зважаючи на проблеми з цим компонентом у 2024 році. Проте позаду них був пілот, який розігнався та рушив найкраще того дня. Макс Ферстаппен провів вражаючий початок гонки, підтвердивши, що Ред Булл зберегли свою ключову перевагу – блискавичні старти. Команда виконала значну роботу над цим компонентом у 2023 році й досі лідирує в цьому аспекті.

Час реакції у трійки лідерів був приблизно однаковим, проте на розгоні Ферстаппен відіграв аж 0,3 секунди.

Якби на Альберт-Парку була довша стартова пряма, ми могли б побачити боротьбу Макса з Ландо ще до першого повороту. Але вузька траса не залишала багато простору для обгону.

Втім, саме розгін RB21 вкотре довів свою ефективність:

Незважаючи на чудовий старт, Макс не зміг випередити Норріса через особливості траси. Проте з Оскаром проблем не виникло – вже у другому повороті Ферстаппен знайшов шпарину й випередив суперника.

Далі, протягом перших 16 кіл, Ред Булл стабільно тримався в межах 1,5 секунди від Ландо. Це означає, що машина мала достатню швидкість, аби боротися за перемогу за певних умов. Однак один момент усе зіпсував – помилка Макса коштувала йому надто дорого.

Після незначного промаху в 11-му повороті Ферстаппен втратив позицію відносно Піастрі, але головне – його шини почали швидко перегріватися, що призвело до значного відставання.

Крім того, це був не єдиний момент, коли Макс втрачав повний контроль. Кілька разів машину помітно зносило в поворотах, проте Ферстаппен зумів утримати її, що свідчить про те, що болід, схоже, не надто далеко відійшов від попередньої моделі.

RB21 успадкував від RB20 надмірну поворотність – характерну рису боліда, яка ускладнює пілотування. Втім, якщо Ред Булл зберегли слабкі сторони машини, вони мали б зберегти й сильні – такі як найефективніше крило ДРС та чудову швидкість у середньо і високошвидкісних поворотах. Саме це ми й зможемо оцінити на швидких трасах у Китаї та Японії.

Боротьба Макларен

Гран-прі Австралії приніс Макларен не лише перемогу, а й перші внутрішньокомандні питання. Один із найцікавіших моментів стався ще до аварії Фернандо Алонсо та переходу на сліки, коли Оскару Піастрі наказали утримувати позицію й не атакувати Ландо Норріса.

Піастрі на той момент демонстрував хороший темп і повідомив команді, що він швидший за Ландо. Пілот відіграв 2 секунди, скоротивши відставання з 2,9 секунди (починаючи з 17-го кола, коли випередив Макса після його помилки) до 0,9 секунди та входу в зону ДРС на 28-му колі. Однак Макларен майже миттєво дала йому вказівку не атакувати напарника.

Щоправда, драма не встигла розвинутися – Оскар сам втратив один із шансів на перемогу. Австралієць помилився в 6-му повороті на 32-му колі (відео нижче), що зробило питання про командні накази тимчасово неактуальним.

Втім, сам факт такого розпорядження викликає питання:

Це ще не означає чіткого поділу на №1 та №2, але якщо Макларен дійсно зможе боротися за титул, внутрішнє напруження неминуче загостриться вже за кілька гонок. Найімовірніше, команда просто не хотіла ризикувати втратити 43 очки, на які вони тоді йшли, через можливий контакт між напарниками.

Після цього події розгорталися досить однотонно – як у групі лідерів, так і загалом у пелотоні. Але лише до аварії Фернандо Алонсо і виїзду машини безпеки на 33-му колі.

Аварія сталася не через помилку пілота Альпін П’єра Гаслі, який вивіз гравій на трасу та поребрик. Іспанець, своєю чергою, їхав по звичній траєкторії. Ба більше, онборд Алонсо показує, що в момент аварії він атакував поребрик менш агресивно, ніж до того (знімок нижче). Тож звинувачувати його в помилці не можна.

Стратегія продиктована умовами та її вплив на гонку

Оскільки за 33 кола шини вже значно зносилися, а всі командні містки працювали над тим, щоб вгадати ідеальний момент для піт-стопу, виїзд машини безпеки не залишив сумнівів – під час її дії всі ринули в бокси. У топ-10 значних змін не сталося, за винятком того, що всі, хто був позаду Фернандо, піднялися на одну позицію: Антонеллі став 10-м, увійшовши в очкову зону.

Що справді мало значення – це вибір гуми та подальші умови на трасі. Озираючись назад, середній комплект був значно кращим, попри те, що тверда гума вважалася оптимальним варіантом у суботу на довгій дистанції. Причина проста – після рестарту пілоти проїхали всього 3–5 кіл, тому всі, хто обрав хард, отримали лише проблеми з прогрівом і допустили помилки.

Вибір гуми топ-10 на піт-стопах:

Найбільше проблем жорстка гума завдала пілотам Макларен. На 44-му колі Ландо Норріс помилився в 12-му повороті, виїхав у гравій, який розлетівся трасою. Головною проблемою, яка згодом дала про себе знати, стало пошкодження днища боліда, отримане в цьому епізоді. А під час піт-стопу через необережний спуск із домкрата воно стало ще більш значним.

Так само помилився Оскар Піастрі, який їхав майже відразу за напарником, але йому пощастило значно менше – він вилетів на газон перед домашніми трибунами. Хоча австралієць повернувся на трасу, це коштувало йому надто багато часу, щоб боротися навіть за топ-5. Жорстка гума та мокра траса, стан якої лише погіршувався, зіграли проти помаранчевих.

Максу Ферстаппену вдалося уникнути цих проблем: Ландо та Оскар розчистили воду перед ним, а середня гума теж допомогла.

У результаті Норріс одразу нирнув у бокси за проміжними шинами, а Піастрі відкотився далеко назад. Здавалося, що погода буквально «змила» суперників перед Максом.

Друга хвиля піт-стопів

По нові шини ринули не лише Ландо, а й низка інших пілотів: Расселл, Албон, Стролл, Гюлькенберг, Антонеллі та Піастрі.

Через коло після цього два новачки, Габріел Бортолето та Ліам Лоусон, розбили свої машини, і на трасу виїхала ще одна машина безпеки. Вона, можливо, відіграла ключову роль у визначенні переможця та результаті вражаючого прориву Антонеллі. Італієць перед зупинкою залишався 10-м, але вдала стратегія підняла його на 5-те місце, а обгін Албона став "вишенькою на торті". Проте він міг створити хибне враження про швидкість дебютанта – насправді Антонеллі був ближчим до Феррарі, ніж до лідерів, що для цього етапу не є найкращим показником.

Перед жовтими прапорами та машиною безпеки, на 47-му колі, на піт-стоп вирушила друга група пілотів – Ферстаппен і Гаслі поїхали за проміжною гумою. На сліках залишилися лише Гамілтон, Леклер і Цунода, проте вони зрештою також заїхали на піт-лейн колом пізніше. Озираючись на результати, можна сказати, що ця помилка коштувала їм дуже дорого.

Цунода постраждав найбільше – до цього японець впевнено їхав п’ятим, випереджаючи обох пілотів Феррарі та решту суперників. Але після зупинки гонщики Скудерії відкотилися в кінець очкової зони, а Цунода взагалі випав із неї. Чудова кваліфікація та безпомилковий пілотаж були зіпсовані помилкою стратегів, що трапляється вже не вперше.

Перед рестартом та всіх піт-стопів решітка виглядала так:

Проте все могло скластися інакше – Ред Булл точно втратив шанс на перемогу, навіть будучи лише другою силою на цьому етапі. На 46-му колі перевага Макса над Норрісом становила 21 секунду, тоді як втрата часу на піт-стопі в Австралії зазвичай не перевищує 13 секунд. До того ж Ландо додатково втратив час позаду напарника Макса – Ліама Лоусона, який на той момент ще не потрапив в аварію.

Навіть попри те, що команда заявила: «Навіть якби Макс зупинився тоді, нічого б не змінилося», цифри свідчать про протилежне. Принаймні, шанс на перемогу в Ред Булл був.

Рестарт і фінальний відрізок

Тут могло скластися хибне враження про швидкість Ред Булл. Як зазначалося раніше, Ландо Норріс отримав пошкодження днища під час інциденту на 44-му колі, проте навіть із цим він відігравав у Макса по секунді за два кола.

Інтригу створила помилка в 6-му повороті на 55-му колі – пілот Макларен втратив швидкість на розгоні перед довгою прямою, що дозволило Ферстаппену наблизитися до нього в зону ДРС. Завдяки цьому Макс зміг утриматися поруч, і на фініші відставання між першим і другим місцем склало всього 0,8 секунди.

Провал Феррарі

У суботу не найкращий темп у кваліфікації пояснювався тим, що баланс машини змінився через перепад температур із суботи на неділю. Крім того, команда, ймовірно, зробила вибір на користь дощових налаштувань, пожертвувавши кваліфікаційною швидкістю. Проте або ця теорія далека від правди, або ж стратегія просто не спрацювала.

Якщо невдачі Льюїса Гамілтона можна пояснити адаптацією до нової техніки, зміною команди та комунікацією з інженером, яка ще далека від ідеалу, то результати Шарля Леклера є, як мінімум, реальним показником темпу машини, який поки що залишає бажати кращого.

До того ж, як уже згадувалося вище, команда повністю провалила гонку через помилкову стратегію, хоча могла претендувати на дещо кращий результат.

Аутсайери

Заубер заробив вкрай важливі 6 очок на першому етапі завдяки нехай і не найкращому, але стабільному темпу Ніко Гюлькенберга та правильній стратегії. Це вже більше, ніж команда набрала за весь минулий сезон.

Більше того, наразі Заубер випереджає в заліку навіть Феррарі. Звісно, шанси на збереження цієї переваги на дистанції всього сезону мінімальні, але старт однозначно вдався.

Ґабріел Бортолето також відзначився чудовою кваліфікацією, максимально використавши потенціал машини. Він випередив не лише свого напарника, а й Кімі Антонеллі на Мерседесі. Щодо аварії в гонці, то тут пілота не варто звинувачувати – помилялися всі, і ті, для кого це була 400-та гонка, і ті, хто лише дебютував. Тож можна впевнено сказати, що для бразильця перший вікенд у Формулі-1 пройшов доволі вдало.

Альпін провела посередній вікенд, можливо, навіть трохи гірший за очікуваний. П’єр Гаслі постійно перебував у боротьбі за очки, але в підсумку фінішував лише 11-м. Найбільше запам’ятався його момент, коли він вивіз гравій на траєкторію, що згодом призвело до аварії Фернандо Алонсо.

Джек Дуен, як і багато інших, припустився помилок, але в його випадку ситуація значно критичніша – Франко Колапінто вже «однією ногою» у його боліді. Також варто зазначити, що в тому ж місці, де розбив машину Дуен, занесло і Кімі Антонеллі, але італійцю пощастило більше.

Хаас повністю провалив вікенд. Спочатку – технічні проблеми та аварії в практиках, потім – жахлива кваліфікація і така ж невдала гонка з незрозумілими рішеннями команди. Крім того, якщо порівнювати кваліфікаційний темп із минулим сезоном, то Хаас зробив найменший прогрес серед усіх – лише 0,280 секунди.

Окремо варто відзначити Олівера Бірмана, який, попри те, що проїхав усього 14 кіл у всіх практиках і не зміг взяти участь у кваліфікації, мав темп майже на пів секунди кращий, ніж досвідчений Естебан Окон. Це, звісно, викликає певні запитання до француза.

Темп всіх команд та пілотів на Гран-прі Австралії

Таблиця середніх темпів за підсумками Гран-прі виглядає доволі показово, відображаючи силу Макларена та Макса Ферстаппена, а також відставання решти команд.

Макларен - 1:29.79 (Норріс) Британець лідирував більшу частину гонки, демонструючи стабільний темп. В окремі моменти Оскар Піастрі був швидшим, але навіть до свого вильоту австралієць поступався Норрісу в середньому на 0.43 секунди з кола. Основну частину дистанції Ландо тримав перевагу в 0.2–0.3 секунди з кола.

Ред Булл - 1:30.41 (Ферстаппен) Нідерландець залишався конкурентним, проте не мав швидкості для боротьби за перемогу. Напарник Ліам Лоусон перед сходом поступався йому 1.8–2.1 секунди з кола, що підтверджує значний розрив між гонщиками.

Мерседес - 1:31.07 (Расселл) Расселл провів стабільну гонку, що принесло подіум – швидше за все, це був максимум для нього. Кімі Антонеллі з урахуванням свого прориву показав середній темп 1:31.52, що доволі гідний результат для новачка.

Феррарі - 1:31.58 (Леклер) Команда не мала достатньої швидкості для боротьби з Мерседесом. Льюїс Гамілтон, який ще адаптується до нового боліда, поступався Леклеру 0.39 секунди з кола (1:31.97). Карлос Сайнс зійшов на перших колах, тому його дані відсутні.

Вільямс - 1:31.65 (Албон) Тайський пілот витиснув максимум із боліда, показуючи, що Вільямс може боротися за очки.

Рейсінг Буллз - 1:31.95 (Цунода) Команда могла претендувати на кращий результат, якби не стратегічні помилки. Ісак Аджар вибув ще на прогрівочному колі.

Альпін - 1:32.04 (Гаслі) Француз боровся за місця в топ-10, але цього разу не дістався очок. Джек Дуен зійшов на ранньому етапі гонки.

Астон Мартін - 1:32.13 (Стролл) Команда втратила шанс на хороший фініш після сходу Фернандо Алонсо.

Заубер - 1:32.33 (Гюлькенберг) Німець показав стабільний темп, принісши команді перші очки сезону. Ґабріель Бортолето мав схожий темп до моменту сходу.

Хаас - 1:32.83 (Бірман) Новачок Олівер Бірман виглядав набагато впевненіше за Естебана Окона, випереджаючи напарника на 0.45 секунди з кола – справжня прірва між гонщиками.

Висновок

Гран-прі Австралії традиційно не є повноцінним індикатором силового балансу в пелотоні, тож справжню картину покажуть наступні етапи.

У Китаї траса з довгими прямими та швидкісними поворотами стане ключовим випробуванням для ефективності аеродинаміки болідів.

Ще більшим тестом стане Сузука, де перевірятиметься не лише аеродинаміка, а й загальна якість шасі. Якщо Макларен залишиться конкурентоспроможним і в Японії, це підтвердить їхню боротьбу за титул. Чи стане це початком нової ери для британської команди, чи найближчі переслідувачі Ред Булл знову візьмуть контроль над чемпіонатом – відповідь дадуть найближчі гонки.