До 90-річчя Грема Хілла. Найкращий гонщик серед механіків

Ніко Росберг, вигравши чемпіонат 2016 року, повторив досягнення Деймона Хілла, утворивши другу чемпіонську пару батька й сина в історії Формули 1. Але батько Ніко – Кеке Росберг мав щастя побачити на власні очі тріумф сина через 34 роки після власного. Батько Деймона цього зробити не зміг. Він загинув у авіакатастрофі 29 листопада 1975 року, разом майже з усім складом власної команди Формули 1, повертаючись з тестів у Поль Рікарі.

Грем Хілл

1/12

Фото: LAT Images

В Хілла був досвід виступів у молодших серіях, але, на відміну від більшості гонщиків Формули 1, британець потрапив до Формули 1 не через головний вхід – він два роки працював механіком в команді Lotus, доки Колін Чепмен не запропонував йому спробувати себе за кермом боліду. Виявилось, що вусань непогано водить, і йому дозволили прийняти кілька стартів у дорослих змаганнях – проте, не дуже вдалих. У 1958 році він навіть дебютував у чемпіонаті Ф1 на вуличній трасі Монте-Карло – яка згодом стане свідком його найяскравіших успіхів.

Грем Хілл, BRM P57

2/12

Фото: LAT Images

Після невдалих виступів у Lotus Грем Хілл у 1960 році перейшов до British Racing Motorship. де за три сезони пройшов шлях він маловідомого гонщика до зірки світового рівня, вигравши чемпіонат у 1962-му.

Грем Хілл, BRM P57 і Джим Кларк, Lotus 25 Climax

3/12

Фото: LAT Images

Вперше у Формулі 1 чемпіоном став британській гонщик з британської команди на британському автомобілі та ще й британським двигуном. Не дивно, що Грем Хілл одразу став найпопулярнішою людиною на британських островах!

Грем Хілл

4/12

Фото: Indianapolis Motor Speedway

У складі BRM Хілл ще тричі поспіль ставав віце-чемпіоном і зрештою у 1966-му прийняв пропозицію взяти участь у легендарних 500-мильних перегонах в Індіанаполісі. Гість з-за океану виграв американську найпрестижнішу гонку, і досі залишається єдиним, хто перемагав у трьох найголовніших автоспортивних подіях: Гран Прі Монако, 500 миль Індіанаполіса та 24 годинах Ле-Мана.

Колін Чепмен і Грем Хілл

5/12

Фото: Ерік Кох

Грема Хілла можна було відрізнити від інших гонщиків не тільки за колоритними вусами, а й за шоломом з оригінальним малюнком, який являв собою емблему Лондонського гребного клубу. У молоді роки він весь вільний час проводив на змаганнях з греблі. І саме перемога у одних з престижних змагань дозволила йому придбати перший в житті автомобіль.

Презентація Lotus 49 Ford: Моріс Філліпп, Кейт Дакворт, Грем Хілл, Майк Костін, Колін Чепмен

6/12

Фото: Ford Motor Company and Wieck Media Services, Inc.

У 1967 році Хілл повернувся до Lotus – тепер уже в якості не механіка-водія, а зірки світового рівня, визнаного чемпіона.

Грем Хілл, Team Lotus

7/12

Фото: Sutton Motorsport Images

Наступного року британець виграв другий титул чемпіона, але успіх був затьмарений загибеллю його напарника по команді й товариша Джима Кларка, яку Хілл важко переживав.

Грем Хілл, Lotus 49B Ford

8/12

Фото: LAT Images

На рахунку Хілла ще одне визначне досягнення – п’ять перемог у Гран Прі Монако. Він вигравав на вулицях князівства у 1963-65 та 1968-69 роках. Лише в 1993-му Айртон Сенна перевершив це досягнення.

Грем Хілл, Lotus

9/12

Фото: Лотар Шпурзем

Невдовзі після останньої перемоги в Монако Грем потрапив у важку аварію, яка мало не коштувала йому життя. Переламані ноги й ребра майже поставили хрест на його кар’єрі у Формулі 1. Але Хілл не хотів здаватися.

Грем Хілл, Brabham BT34

10/12

Фото: Люсьєн Хермігнес

Провівши рік у приватній команді Роба Вокера, Хілл перейшов до Brabham, де без істотних успіхів проїздив два сезони й був звільнений Берні Екклстоуном, котрий якраз став керівником команди.

Деріл Тейлор, 1973 Shadow-Cosworth DN1 (колишня машина Грема Хілла)

11/12

Фото: Дейв Дайер

Але Хілл не склав руки. Він заручився підтримкою тютюнового концерну Embassy і вже наступного року виставив власну команду Формули 1, де був першим пілотом і головним механіком. Наступного року він же приніс команді перше очко, а ще за рік весь склад Embassy-Hill розбився на літаку, котрим керував Грем.

Грем Хілл

12/12

Фото: Indianapolis Motor Speedway

Дотепний, відомий своїми жартами, Хілл належним чином цінувався у паддоці і отримав почесне звання «найкращого гонщика серед механіків і найкращого механіка серед гонщиків».