Технічний аналіз: Red Bull повернула на свій болід подвійний дифузор

В 2009 році колектив Brawn GP у своєму першому та єдиному сезоні виграв обидва титули. Його пілоти Дженсон Баттон та Рубенс Баррікелло стали найсильнішими у восьми Гран Прі багато в чому завдяки хитроумній техничній находці – подвійному дифузору.

Тієї зими підопічні Росса Брауна знайшли шпаринку в технічному регламенті, яка дозволяла крім основного дифузора фактично розмістити в задній частині боліду ще один, що забезпечувало приріст у прижимній силі до 50 %.

Конструкція подвійного дифузора Brawn BGP 001, 2009 рік

Ілюстрація: Джорджо Піола

Подвійні дифузори заборонили після першого ж сезону, однак сама ідея сконструювати в задній частині якесь аеродинамічне рішення з не заборонених регламентом елементів за час, що пройшов нікуди не поділась.

У Red Bull для цього вирішили використати нижній трикутний важіль підвіски. Він давно перестав нести лише пряму функцію та активно використовується командами для більш оптимального розподілення повітряних потоків.

У такому ракурсі видно, як далеко назад зміщена точка кріплення важіля до корпусу Red Bull RB16

Фото: Стівен Ті / Motorsport Images

В Барселоні RB16 виявився єдиним болідом, який дозволив своєму пілоту не відстати на коло від Mercedes. Ця траса відома тим, що дозволяє відмінно оцінити болід у всіх компонентах, тому такий результат – особливо в світі меньшої потужності двигуна Honda та нещодавньої Технічної директиви TD 36/20, – каже на користь Red Bull.

Так як з самого старту нинішнього сезону доступ на піт-лейн значно обмежений, знатокам гоночної техніки набагато складніше роздивитись боліди поблизу, щоб віднайти у їх конструкції нові цікаві рішення.

Тим не меньш, на самій верхній світлині можна бачити, як крупний вуглепластиковий обтікач важіля (показаний нижньою стрілкою) вочевидь має певний кут атаки, який допомагає створити притискну силу у поворотах.

На прямих, коли «задраний задок» RB16 притискається до асфальту набігаючим потоком повітря, обтікач важіля теж розвертається та створює завдяки цьому меньший лобовий спротив.

Деталі задньої підвіски Mercedes W11

Фото: Джорджо Піола

Цікаво, що Mercedes (прямий спадкоємець Brawn GP) теж веде пошуки в цьому напрямку. На чорній W11 задня гілка важіля також відчутно зміщена та кріпиться навіть не до корпусу боліду, а до структури безпеки.

Крім цього її профіль теж не залишає сумнівів, що аеродинамічна складова у данному випадку грає важливу роль.

Але підхід двох найсильніших команд чемпіонату відрізняється тим, що на Red Bull у парі з задньою гілкою важіля працює ще й обтікач напівосі (показаний верхньою стрілкою). Саме їх взаємне розташування й дозволяє казати про фактичне відродження подвійного дифузора.

Деталі задньої частини Ferrari SF1000

Фото: Марк Саттон / Motorsport Images

Якщо ж глянути на задню частину Ferrari, то тут все куди більш традиційне. Важілі абсолютно пласкі, а точки їх кріплення, якщо порівняти з Mercedes та Red Bull й взагалі зміщені скоріше вперед відносно ступиці.

Підсумок такого підходу можна дуже чітко побачити в таблиці Кубку конструкторів.