Огляд головних болідів Лауди у Формулі 1

March 721

March 721 1972

Фото: Giorgio Piola

March 721 - це розвинена версія першого боліда, яким Лауда кермував у Формулі 1. Форма носу машини нагадувала пігулку, а крило - чайний піднос. Проте цей варіант не був настільки успішним, як March 711.

Після перших двох гонок з’явилася Х-специфікація боліда із поперечною коробкою передач, але і ця версія була неуспішною. Вже після п’ятої гонки з’явилася G-специфікація.

Лауда не заробив із March жодного залікового бала, а у 1973-му перейшов до BRM.

BRM P160C

Схема конструкції BRM P160 1971

Фото: Giorgio Piola

Коли Лауда приєднався до BRM, над шасі P160 працювали вже третій рік, тому його можна було назвати застарілим. Тоді Лауда став напарником Клея Регаццоні.

На боліді стояв двигун BRM V12, проте машина була ненадійною. Лауда завершив лише п’ять гонок із 15 у 1973-му, заробивши при цьому два бали у Гран Прі Бельгії на Золдері.

Попри це, Лауда став пілотом, за яким варто було спостерігати. Коли Регаццоні перейшов до Ferrari у 1974-му, то так описав австрійця, що того взяли теж.

Ferrari 312B3

Схема конструкції Ferrari 312B3 1974

Фото: Giorgio Piola

Машина, на якій Лауда здобув свою першу перемогу - 312B3 стала еволюцією шасі успішного сімейства 312B. Конструкція машини стала сучаснішою за попередників, тому її можна було поставити в один ряд з Lotus 72 та McLaren M23.

Після того як батьківська компанія FIAT підвищила знаменитого конструктора Мауро Форгієрі, Ferrari потрапила у період невдач, допоки Форгієрі не повернувся у якості технічного директора. Він одразу почав скорочувати колісну базу машини, щоб зробити її спритнішою.

Також радіатори були розміщені посередині, що вплинуло на баланс, а рядний 12-циліндровий двигун Ferrari зберіг низьким центр мас.

Лауда відсвяткував першу перемогу на Гран Прі Іспанії 1974 року, а через чотири гонки здобув другу, завершивши чемпіонат на четвертому місці.

Ferrari 312T

Ferrari 312T 1976

Фото: Giorgio Piola

У 1974-му Регаццоні переграв Лауду, проте на наступному шасі 312T історія не повторилася.

У своїй основі це все ще був болід 312B3, але коробка передач стала поперечною, про що також додатково свідчить індекс «Т» у назві. Окрім того, завдяки підвісці та шасі вдалося покращити керованість машиною, з чим на B3 виникали проблеми.

Перші результати на 312T були скромними, але Лауда здобув титул, перемігши у п’яти гонках протягом сезону.

Сезон 1976-го розпочався ще краще, а за декілька гонок було представлене шасі 312T2, після того як заборонили використання високих повітрозабірників. Лауда був нестримним до аварії на Нюрбургринзі. Після неймовірно швидкого повернення у перегони Лауда все одно не зумів побороти Джеймса Ханта, але виграв титул у 1977-му на тому ж 312T2.

Brabham BT46

Brabham BT46 1978

Фото: Giorgio Piola

Коли Лауда приєднався до Brabham, перші дві гонки він провів на BT45C, допоки йому не підготували BT46.

Спершу машина була ненадійною, тому Лауда лише одного разу фінішував у п’яти гонках - тоді він здобув друге місце в Монако.

У Швеції команда представила славнозвісну машину-фен BT46B, на якій Лауда виграв гонку із 34-секундною перевагою. Це було можливим завдяки неймовірному рівню притискної сили, але використання цього боліда заборонили вже з наступної гонки.

Пізніше Лауда переміг в Італії, але технічні відмови продовжили переслідувати його протягом чемпіонату - двигун Alfa Romeo V12 не дозволяв боротися за титул.

Наступний болід BT48 був ще більш ненадійним, що змусило Лауду зупинити виступи за два етапи до завершення сезону.

McLaren MP4/2

Розібраний McLaren MP4-2 1984

Фото: Giorgio Piola

Коли Лауда повернувся до Формули 1 у 1982-му, шасі McLaren MP4 авторства Джона Барнарда змінило гру - австрієць переміг вже у своїй третій гонці.

Проте вік двигуна Cosworth DFV вже давав про себе знати, оскільки розпочалася епоха турбо-моторів. Саме тому McLaren розпочала співпрацю з Porsche, яка надала двигун для 1984 року.

1983 рік став перехідним для McLaren, а у 1984-му Лауда здобув свій останній титул. Тоді він переграв напарника Алена Проста на боліді MP4/2, який був немов у своєму класі. Головною характеристикою стали бічні понтони, які огиналися поруч із задніми колесами, що забезпечувало високий ефект від всмоктування позаду машини.

Двигун, який використовували під брендом TAG, був одним із найнадійніших у пелотоні, що забезпечило ідеальну комбінацію McLaren.

Шасі MP4/2B з’явилося у 1985-му. На ньому Прост впевнено переграв Лауду: француз набрав 73 очок проти 14 в австрійця. Наприкінці року Лауда вирішив вдруге завершити кар’єру - цього разу остаточно.