3 рішення, якими Феррарі вразила на тестах. Чому Скудерія – фаворит сезону

Передсезонні тести Формули-1 підійшли до свого завершення. Усі 11 команд відпрацювали свої програми: хтось частково, хтось повністю, але кожен колектив дав перше враження про себе та загальний розклад сил перед стартом сезону 2026 року.

Протягом трьох тестових блоків головними героями ставали різні стайні. На перших заїздах увагу до себе привернули Мерседес своєю швидкістю та Макларен, який показав на той момент найбільш завершений болід із купою цікавих та екстремальних рішень.

На другому тижні Астон Мартін, що дебютував лише наприкінці першого блоку, здивував своєю концепцією, яку частково засвітив ще у Барселоні, та жахливим рівнем мотору Хонда. Також у центрі уваги опинився Ред Булл із Максом Ферстаппеном – вони першими задали тенденцію щодо роботи з мотором та новим стилем пілотування.

На третьому ж тижні найбільше розмов точиться довкола Феррарі. Команда серйозно оновила аеропакет машини і наразі є, мабуть, найбільш надійною на всій стартовій решітці.

Чим саме вразила Скудерія, у чому її ключова перевага та чи це, нарешті, рік тіфозі – у цьому матеріалі.

Напередодні останнього блоку

Під час перших двох блоків тестів Феррарі не вирізнялася радикальними рішеннями. Команда представила дуже базову версію машини, і в нинішній версії вже майже нічого не залишилося від того першочергового вигляду – принаймні зовні болід оновився кардинально.

Проте найцікавіше ховалося всередині. Феррарі провела перші два блоки на одному двигуні, подолавши дистанцію, що еквівалентна 14 Гран-прі Формули-1 – це більша частина всього сезону. Жоден інший колектив у падоку не може похизуватися такою феноменальною надійністю своєї силової установки з старту.

Окрім витривалості мотора, болід SF-26 відзначається дуже стабільною поведінкою на трасі. Те, чого так не вистачало пілотам торік, було значною мірою виправлено в цьому році. Машина стала більш передбачуваною в поворотах, що особливо важливо для Льюїса Гамілтона. Семиразовий чемпіон завжди був особливо залежним від стабільності задньої осі, і, схоже, саме він наполіг на тому, щоб інженери зробили цей аспект пріоритетним при розробці.

Деталь, яку «неможливо» повторити Остання серія тестів у Бахрейні розпочалася з демонстрації агресивного оновлення, яке Скудерія представила вже у першій сесії першого дня фінального блоку заїздів. Феррарі вивела на трасу глибоко модернізований болід SF-26. Задня частина машини була повністю покрита спеціальною фарбою flow-viz, що дозволило інженерам наочно переконатися у правильності роботи нових аеродинамічних рішень та кореляції даних із симуляціями.

Найбільшу цікавість викликав прямокутний елемент під назвою FTM, розташований безпосередньо за вихлопною трубою. Ця деталь виконує подвійну роль: вона допомагає ефективніше «зривати» потік повітря із заднього крила на прямих для радикального зменшення опору та водночас створює зону низького тиску безпосередньо за дифузором. Завдяки цьому машина отримує додаткову притискну силу, яка буквально «витягує» повітря з-під днища, суттєво покращуючи стабільність та зчеплення у поворотах.

Проте справжня геніальність цього рішення криється в його компонуванні, яке робить деталь практично неможливою для швидкого копіювання суперниками. Згідно з регламентом 2026 року, будь-які аеродинамічні профілі не можуть виступати далі ніж на 60 міліметрів від осі задніх коліс. Щоб вмістити FTM, Феррарі ще на етапі базового проєктування змістила диференціал у коробці передач максимально назад. Це звільнило необхідний простір для кріплення елемента консольно саме в межах дозволеної зони.

Для інших команд спроба повторити таку конструкцію означала б необхідність повної переробки трансмісії та внутрішніх вузлів задньої частини боліда, що в умовах чинного ліміту бюджету та дефіциту часу перед гонкою в Австралії є майже нереальним завданням.

Магічне крило

Інженери з Маранелло знайшли найбільш радикальне рішення регламенту 2026 року. У той час як більшість команд пішли перевіреним шляхом еволюції системи DRS, просто збільшуючи зазор між елементами, Скудерія представила конструкцію з трьох частин, де два верхні закрилки здатні обертатися навколо своєї осі.

Це рішення повністю змінює фізику взаємодії боліда з повітряним потоком на прямих. Коли крило переходить у швидкісний режим, його елементи опиняються буквально перевернутими догори дригом. Таке положення дозволяє не просто зменшити лобовий опір, а й використовувати підйомну силу закрилків для нейтралізації потоків повітря від основної площини крила. Це дає Феррарі потенційну перевагу у швидкості, яку неможливо досягти звичайним відкриттям закрилків, як це роблять у Макларен або Мерседес.

Окрім чистої швидкості, концепція Феррарі дає несподівану вигоду під час гальмування. Оскільки процес повернення крила в робоче положення за правилами триває 400 мілісекунд, у цей короткий проміжок часу закрилки проходять через вертикальну фазу. Це створює «ефект парашута», коли аеродинамічний опір різко зростає і допомагає боліду сповільнюватися. Таке додаткове гальмування повітрям знімає частину навантаження з гальмівної системи та дозволяє пілотам пізніше атакувати повороти.

Порівняно з іншими учасниками пелотону, підхід італійської команди виглядає найбільш агресивним. Єдиним слабким місцем такої інновації залишається складність механізму. Система повинна безвідмовно працювати під величезним тиском протягом усієї дистанції Гран-прі, а будь-яке заклинювання закрилків у перевернутому стані перед поворотом призведе до миттєвої втрати контролю над машиною. Наразі конкуренти намагаються терміново прорахувати ефективність цього рішення у своїх симуляціях, щоб зрозуміти, чи варто їм готувати протести до ФІА або ж починати копіювати ідею італійців.

Блискавичні старти

Поки більшість колективів зіткнулися з турболагом – затримкою в подачі потужності, що виникає через час, необхідний для розкручування турбіни до потрібних обертів після натискання на газ – Феррарі демонструє вражаючі показники. У сезоні 2026 ця проблема стала критичною, оскільки з моторів прибрали систему MGU-H, яка раніше штучно підтримувала оберти турбіни. Тепер, коли пілот тисне на педаль, двигуну потрібен час, щоб «прокинутися», і саме в цей момент Феррарі буквально вистрілює вперед, залишаючи суперників позаду.

Домінація болідів із двигунами італійської марки під час тренувальних стартів у Бахрейні стала однією з найбільш обговорюваних тем паддоку. Під час вечірніх репетицій у четвер Гамілтон, стартуючи з 5-го місця зумів вийти в лідери вже до першого повороту, чисто пройшовши Кімі Антонеллі на Мерседес та Макса Ферстаппена на Ред Булл, які розпочинали з першого ряду. Поки інші машини дуже обережно діяли на перших метрах через той самий турболаг, Скудерія миттєво набирала швидкість.

Головна причина такого успіху криється в архітектурному рішенні, прийнятому в Маранелло ще рік тому. Інженери Феррарі свідомо обрали компактнішу турбіну, яка має меншу інерцію. Хоча велика турбіна може дати більше пікової потужності на високих швидкостях, маленька набагато швидше розкручується, що практично зводить ефект турболагу до мінімуму. Це дозволяє пілотам Скудерії та їхніх клієнтських команд виходити на пік обертів майже миттєво, тоді як конкуренти змушені чекати, втрачаючи дорогоцінні частки секунди.

Ця особливість двигуна дає перевагу не лише на старті, а й при виході з кожного повільного повороту. Завдяки кращій реакції мотора на педаль газу, машини з італійськими силовими установками можуть проходити віражі на передачу вище за суперників. Наприклад, там, де пілоти Ред Булл змушені перемикатися на першу, щоб підтримувати хоч якісь оберти, Гамілтон спокійно залишається на другій, уникаючи зайвих посмикувань машини.

Висновок

Шарль Леклер підтвердив потенціал цих оновлень, встановивши найкращий час усіх тестів – 1.31.992. Це зробило його єдиним пілотом, який зміг вийти з рубежу 92 секунд. Хоча у падоку продовжують говорити, що Мерседес навмисно приховує свій справжній темп і може здивувати в Австралії, наразі саме Феррарі виглядає найбільш збалансованою та підготовленою силою.

Варто уточнити, що результати передсезонних тестів далеко не завжди є показником реальної сили у чемпіонаті. Варто згадати хоча б минулий рік, коли несподіваним лідером тестів став Карлос Сайнс на Вільямс, що викликало багато галасу, але не перетворило команду на фаворита сезону. Проте ситуація зі Скудерією зараз виглядає інакше через комплекс факторів, які важко ігнорувати.

Стабільні перші позиції команди підкріплюються тим, що болід SF-26 практично не має зайвої ваги. За наявною інформацією, італійським інженерам вдалося наблизитися до мінімального ліміту в 768 кілограмів, що є величезним досягненням для нового регламенту, де силові установки стали значно важчими.

За наявними даними, Феррарі є головним відкриттям передсезонної підготовки. Поєднання стабільного шасі, надійного двигуна, що подолав дистанцію у 14 Гран-прі без поломок, та інноваційних аеродинамічних рішень робить італійську команду фаворитом старту сезону. Навіть якщо Мерседес справді «шифрується», їм доведеться протистояти боліду, який уже зараз виглядає технічно довершеним та максимально швидким.