Гран Прі Канади у дзеркалі заднього виду

Йохен Ріндт, Lotus 49B, Джекі Стюарт, Matra MS180, Жакі Ікс, Brabham BT26A

Фото: Sutton Images

Гонка 1969 року відбувалася на трасі Моспорт-парк у передмісті Торонто. Джекі Стюарт називав цю 3,997-кілометрову швидку трасу з крутими поворотами міні-Нюрбургрингом. Бельгієць Жакі Ікс домінував у кваліфікації і на Brabham BT25A Ford здобув поул. Залишивши позаду Matra MS80 Жана П’єра Бельтуаза та Lotus 49B Йохена Ріндта.

Переможець Жакі Ікс, Brabham BT26A Ford Cosworth

Фото: Sutton Images

Рінд очолив перегони на старті і лідирував до шостого кола, поки його не випередив Стюарт. На 33-му колі Ікс спробував повернути собі перше місце, але чіпляє машину суперника. Стюарт зійшов з дистанції, а Ікс очолив пелотон. На 60-му колі Джек Бребем опинився попереду Ріндта на другому місці.

Жан П'єр Бельтуаз, Matra MS80

Фото: Sutton Images

Зрештою Ікс здобув свою третю перемогу і очолив переможний дубль Brabham. На подіум піднявся Ріндт, який залишив позаду Бельтуаза, Брюса Макларена та Джонні Серво-Гавена.

Жиль Вільньов, Ferrari 312T4, Ален Прост, Williams FW07 Ford

Фото: LAT Images

Наприкінці вересня 1979 року Формула 1 удруге завітала до Монреаля. Алан Джонс удруге стартував з поулу. На своєму Williams FW07 Ford він випередив місцевого героя Жиля Вільньова (Ferrari 312T4) та напарника Клея Регаццоні. На старті Вільньов здивував Джонса і поїхав на чолі пелотону. Протягом 50 кіл обидва тримали публіку у напрузі.

Жиль Вільньов, Ferrari, Алан Джонс, Williams

Фото: Williams

Лише на 51-му колі Вільньов припустився невеличкої помилки, що дозволило Джонсу скористатися пізнім гальмуванням. Два боліди ледь доторкнулися один до одного, і Жиль поступився місцем Алану. Джонс спробував відірватися, але Вільньов був наче його тінню.

Джоді Шектер, Ferrari 312T4

Фото: LAT Images

Десятки тисяч уболівальників спостерігали за напруженою боротьбою між цими двома пілотами. Але австралієць дотерпів до фінішу і виграв гонку з незначною перевагою над канадцем. Регаццоні піднявся на подіум, залишивши позаду Джоді Шектера, який етапом раніше в Монці достроково став чемпіоном світу. Африканець наприкінці гонки випередив Дідьє Піроні та Маріо Андретті і скористався сходом Нельсона Піке.

Ален Прост, McLaren MP4/5

Фото: Sutton Images

Того року гонка проходила у червні. Було значно тепліше, ніж 10 років тому, але дощ дошкуляв пілотам протягом усього вікенду. Але Прост домінував на McLaren MP4/5 Honda Протягом кваліфікації, в якій залишив позаду Айртона Сенну і виграв поул. Третім стартував Ріккардо Патрезе на Williams FW12C Renault, позаду нього – дві Ferrari 640 Герхарда Бергера та Найджела Менселла. Дощ пішов перед початком перегонів. Прост зійшов на другому колі і віддав лідерство напарнику, якого вже на четвертому колі обігнав Патрезе.

Тьєррі Бутсен, Williams FW12C Renault

Фото: LAT Images

Лише на 39-му колі Сенна повернувся на перше місце. За п'ять кіл до фінішу Айртон упевнено прямував до перемоги, але двигун Honda V10 на його боліді передав привіт усім рідним та близьким, а заразом і лідерство Тьєррі Бусену. Бельгієць несподівано переміг, а Williams здобула переможний дубль.

Андреа де Чезаріс, BMS Dallara Cosworth F189

Фото: Sutton Images

Патрезе фінішував у пів хвилині позаду. У доволі складних умовах Андреа де Чезаріс за кермом Dallara 189 Ford приїхав на подіум. Залікову скарбничку також поповнили Нельсон Піке (Lotus 101 Judd), Рене Арну (Ligier JS33 Ford) та Алекс Каффі (Dallara 189 Ford).

Міхаель Шумахер, Ferrari F399

Фото: Rainer W. Schlegelmilch

Та гонка запам’яталася численними появами на трасі автомобіля безпеки через аварії у відбійнику останнього повороту, який тоді назвали «стіною чемпіонів». Над ним тоді був банер з надписом «Bienvenue au Québec», тобто «Ласкаво просимо до Квебеку». Міхаель Шумахер (Ferrari 399) здобув свій перший поул у сезоні. Далі пілоти кваліфікувалися так: Міка Хаккінен (McLaren MP4/14 Mercedes), Едді Ірвайн (Ferrari 399) та Девід Култхард (McLaren MP4/14 Mercedes).

Жак Вільньов, BAR 01 Supertec

Фото: Rainer W. Schlegelmilch

Гонка почалася із зіткнення Жана Алезі (Sauber) та Ярно Труллі (Prost). Після рестарту Рікардо Зонта влетів на машині BAR у «стіну чемпіонів». Повторний рестарт. Міхаель попереду Міки. Почергово Деймон Хілл (Jordan), Жак Вільньов (BAR) та Шумахер припаркували свої машини у «стіні чемпіонів». Автомобіль безпеки виїжджав знову і знову.

Подіум: переможець гонки Міка Хаккінен, McLaren, друге місце Джанкарло Фізікелла, Benetton

Фото: WRI2

Хайнц-Харальд Френтцен їхав другим позаду Хаккінена, коли за п’ять кіл до фінішу на його машині Jordan не витримали гальма переднього правого колеса. Жовтий болід опинився у відбійнику. Гонка завершилася під жовтими прапорами, а виграв її Хаккінен, з яким на подіум піднялися Джанкарло Фізікелла та Ірвайн.

У 2009 році Формула 1 не приїжджала до Канади.