З машини майбутнього у розчарування року. Або як Хонда псує життя Алонсо

Уже завтра стартує останній етап передсезонних тестів Формули-1 сезону-2026. Після випробувань у Барселоні та першої частини заїздів у Бахрейні вже визначилася попередня четвірка лідерів, яка виглядає щільною і продовжує «тикати» один в одного пальцями, аби прибрати від себе звання фаворита.

Разом із тим уже зрозуміло, хто серед 11 команд є аутсайдерами. Прогнозовано в їх числі новачки чемпіонату – Ауді та Каділлак, а також неприємний сюрприз – Астон Мартін. Команда за п’ять років існування під цією назвою жодного разу не була повноцінним лідером – лише у 2023 році вона виглядала найкращою серед решти після Ред Булл.

Але цього сезону очікування були великі – багато вкладених коштів, дворазовий чемпіон Фернандо Алонсо, який досі не втратив мотивацію та чисту швидкість, і, звісно, один із, якщо не найкращий в історії інженер – Едріан Ньюї, який створив цілу низку чемпіонських машин.

Чому їх спочатку вважали фаворитами, що пішло не так і чого очікувати – у цьому матеріалі.

Дебют в Іспанії

Команда запізнилася на тести в Барселоні, приїхавши лише у середу безпосередньо на трасу, а болід був готовий лише у четвер ввечері, тоді як п’ятниця стала останнім із п’яти днів того блоку. Перший виїзд виявився не надто вдалим – команда проїхала всього п’ять кіл, після чого машина, за кермом якої був Ленс Стролл, зупинилася.

Наступного дня Фернандо Алонсо відпрацював повну програму, подолавши понад 60 кіл. Це небагато, але для команди, яка ще напередодні фактично завершувала складання боліда, – уже непогано. Сказати, що результати бодай у якийсь момент були видатними, не можна: дистанція невелика, результати – наприкінці протоколу. Проте суперники були справді вражені машиною, а дехто навіть називав її «болідом 2027 року».

Едріан Ньюї створив дизайн дуже екстремальний, частково використавши власні попередні чемпіонські рішення, а частково – впровадивши абсолютно нові ідеї. Особливу увагу привернули широкий ніс, який порівнюють із дзьобом пелікана, дуже екстремальне компонування середньої частини машини та задня підвіска, що кріпиться до антикрила. Загалом AMR26 виглядає нетипово й не так «базово», як боліди конкурентів.

З огляду на те, хто є автором цієї концепції, а також традиційну непоказовість результатів ранніх тестів, багато хто автоматично записав Астон Мартін до числа фаворитів – за умови, що Хонда, яка стала унікальним партнером команди, створить принаймні конкурентоспроможний двигун.

Розчарування у Бахрейні

Утім другий блок тестів виявився більш показовим – усі три дні команда завершувала приблизно на тих самих позиціях у таблиці. І Астон Мартін завжди залишався в хвості, програючи лідерам 4–5 секунд. У змаганнях, де на рахунку десятки секунд, це справжня прірва, від якої навіть геніальний дизайн не рятує.

Причиною передусім були проблеми з мотором та коробкою передач. Двигун Хонда не міг стабільно працювати на тих самих обертах, що й суперники. Наприклад, поки інші команди впевнено розкручують силовий агрегат до 12 000 об/хв, Хонда могла видавати лише 11 000 об/хв, не ризикуючи технічними проблемами та необхідністю заміни деталей у боксах. Згодом команда досягла більш високих показників, але при цьому все одно поступалася конкурентам у темпі.

Проблеми також пов’язані з охолодженням – зона двигуна в боліді дуже вузька. Аеродинамічно це ефективно, але навіть із додатковими системами охолодження силовий агрегат перегрівається. Коробку передач британці розробляли власними силами, що очікувано призвело до низки технічних проблем, які зараз вирішує інженерний штаб.

У машини Астон Мартін також колосальні проблеми із зайвою вагою. Стандартно 30 кг дають приблизно одну секунду на колі – у AMR26 ця цифра майже 40 кг, якщо враховувати колісну базу.

Вирішення цих проблем потребуватиме немало часу. Раніше команда сподівалася виправити ситуацію до Гран-прі Австралії, але наразі це навряд чи вдасться. Проблема стосується не лише шасі, а й силового агрегату, де японці використовували матеріали, відмінні від інших команд. Точно визначити терміни стабілізації боліда складно, але найчастіше говорять про кінець першої частини сезону – початок другої.

Окрім цього, помічена нестабільність машини: обидві осі постійно блокуються. В умовах нового регламенту, де важливу роль відіграє заряд батареї, така нестабільність негативно впливає на темп і знижує ефективність у довгих серіях.

Потенціал є, але треба час

Як зрозуміло з написаного вище, основна проблема команди полягає у моторі та коробці передач – до аеродинамічної платформи та шасі нарікань практично немає. Ситуація дуже нагадує Макларен-Хонда середини 2010-х років.

Хонда повернулася, але створила відверто невдалий мотор, при цьому сам болід, шасі та аеродинаміка виглядали досить пристойно. Навіть Фернандо Алонсо також був за кермом. Тандем дворазового чемпіона і японських мотористів поки не дав бажаного результату.

Утім, ситуація у британців краща, ніж у тих же Ауді та Каділлак. Вони – новачки, які лише намагаються налагодити всі системи: хтось з нуля, хтось на базі наявного колективу, і їм доведеться прогресувати поступово, знаходячи слабкі та сильні сторони. Астону ж уже відомо, у чому полягають її ключові проблеми.

Потенціал AMR26 чималий, якщо команда зможе виправити проблеми із силовим агрегатом. Протягом сезону збирається набагато більше даних у різних умовах, а сучасні системи контролю та телеметрії дозволяють значно швидше знаходити й усувати недоліки. Налагодження силового агрегату, ймовірно, не займе кілька років, і цілком реально, що покращення результатів команда побачить уже до кінця сезону – за умови, що проблеми дійсно лише у цих компонентах.