Щоб Ред Булл програвав. 10 хотілок на другу половину сезону Ф1

238 гонок поспіль та 15 років Ніко Гюлькенберг не міг заїхати на подіум у Формулі-1. Цей сезон він починав на найгіршій машині, тож все вказувало на те, що мрія багатьох фанатів Ф1 – побачити Галка у топ-3 – так і залишиться лише мрією. Але потім він фінішував в очковій зоні. І ще раз. І знову. Мови про подіум досі не йшло, бо одна справа – опинитися у топ-50% найкращих, а зовсім інша – конкурувати з чинними чемпіонами світу та претендентами на це звання. Перед гонкою у Сільверстоуні надій на історичну подію, скажімо відверто, не було: Гюлькенберг після невдалого виступу у кваліфікації починав аж з 19-ї позиції. На його фініш у топ-3 букмекер пропонував коефіцієнт 1500 (ставиш 700 грн – стаєш мільйонером). І Галк це зробив. Попереду відбувалися аварії та сходи, погода змінювалася декілька разів – і він скористався шансом. Став 3-м. Гонку виграв Норріс, але всі говорили тільки про Ніко. Бо саме він головний герой цієї історії.

Якщо вже сезон 2025-го року у Ф1 це «можливо все!», тоді варто загадувати бажання на його другу половину. Цей матеріал – про особисті хотілки на наступні 12 гран-прі. Впевнений, що до більшості з них ви також доєднаєтесь.

Аварія через дуель Норріса та Піастрі

Таке вже було, і це один з найбільш пам’ятних моментів сезону. У перших гонках пілотам Макларен підказували у вухо, щоб ті не ризикували. У команді хвилювалися, що через внутрішню боротьбу гонщиків може бути втрачено переможний дубль. Тоді всі ми ще припускали, що Ред Булл або Феррарі зуміють нав’язати «папаї» конкуренцію у боротьбі за Кубок конструкторів… Але з кожною гонкою надії на це вмирали – і ближче до гран-прі Канади їх було остаточно поховано. Це зрозумів не тільки глядач – але й усі всередині команди. Тож заборони на боротьбу між собою пілоти Макларен вже не мали, ще й гонка зробила ставки дещо нижчими: гонщики розігрували в особистій конкуренції не 1-2 позиції, а 4-5. У вирішальний момент зрівнялися на треку… і Ландо помилився, пішов обганяти по зовнішній, коли шансів це зробити не було. Аварія, схід, перша гонка без очок для нього. Зате яка емоція для глядача! Хочеться ще. Тільки нехай наступного разу змагаються хоча б за подіум.

Ред Булл поза топ-3 у Кубку конструкторів

Всі ми усвідомлюємо, що просто зараз Ред Булл обмежує потенціал Ферстаппена, а не навпаки. Останніми роками команда відверто деградувала, тож оптимальний варіант для жадаючого перемог Макса – піти наприкінці сезону. У Феррарі та Макларен усе зайнято, тож всі розмови лише про Мерседес. Але є один нюанс – контракт Ферстаппена. Кажуть, розірвати може тільки за умови, якщо опиниться поза топ-2 в особистому заліку (вже зрозуміло: опиниться), а Ред Булл – поза топ-3 командного. Ось тут ще можуть бути варіанти, бо трійка Мерседес/Феррарі/РБ тут йде щільною групою, де найкращий має 222 бали, найгірший – 172. Єдина перевага «биків» у цій гонці – Макс та його талант, головний недолік – відсутність здатного приносити бали другого пілота. Отже, щоб Ферстаппен звільнився від кайданів РБ, треба вболівати проти його команди до кінця сезону. Хочеться, щоб найкращий гонщик сучасності міг змогу вигравати гонки стабільно. Так було б правильно.

Заміна Колапінто на Дуена

Так, зворотна. По-перше, тому що краще не стало. У сезонному заліку що один має 0 очок, що інший. До речі, після останнього гоночного вікенду вони зрівнялися і за кількістю виходів на трек – по 6. Тож вибірка є плюс-мінус справедливою. По-друге, стало гірше. Середня фінішна позиція Колапінто (не враховує сходи) вища лише на декілька десятих, але його взагалі не помітно на трасі. Дуен програвав у нерівній через брак досвіду та помилки боротьбі, як новий пілот… А як він узагалі програє боротьбу за бали? А точно веде її? У більшості гонок Колапінто ігнорує не тільки коментатор, але й навіть сам головний режисер трансляцій Ф1. Бо Франко просто їде. Час від часу випереджає невдах, але це і все. Коли приходив Колапінто, хтось казав про сміливий стиль водіння, однак за відчуттями Дуен виглядав цікавіше. А ще Джека просто по-людськи шкода, бо він не отримав свого повноцінного шансу. Опинився у Ф1, на самій вершині світу перегонів, але мав лише 6 гонок на середній машині. Хочеться, щоб отримав ще хоча б декілька спроб.

Гамілтон фінішує на подіумі

Бо якось воно несолідно, коли найтитулованіший в історії не робить цього жодного разу за сезон. Ще більш несолідно це у рік, коли до топ-3 доїхав навіть Гюлькенберг, причому випередив саме Гамілтона. Льюїсу час вмикатися. Хоча, можливо, він уже це зробив, бо у першій чверті сезону лише раз фінішував у топ-6, у другій – у 100% випадків. Вже є декілька 4-х позицій, актуальна серія завершень у зоні «дерев’яної» медалі – 2 гран-прі. Чи можна з машиною Феррарі заїжджати до топ-3? Точно так. Леклер вже зробив це 4 рази, а ще Скудерія – одна з тих команд, чий болід суттєво додав у порівнянні зі стартовими гонками сезону, тож далі – скоріше краще, аніж гірше. Хоча Гамілтон уже одного разу виграв заїзд, ще у Китаї, але з єдиним уточненням: то був спринт. Однак можна зафіксувати: хист він не втратив, змагатися за перемоги все ще хоче, машина дозволяє фінішувати високо. Лише питання часу, коли Льюїс забере свій перший подіум у складі Феррарі. Сподіваюся, часу поточного сезону вистачить.

Леклер виграє гонку

Другий пункт поспіль «за» Феррарі, до цього – бажання побачити конфлікт на трасі Макларенів та невдачу РБ, Здається, десь на підсвідомому рівні я за Скудерію… Жарти жартами, а домінацію Феррарі все ж іноді побачити не завадило б. Макларен виграє гран-прі за гран-прі, тож кожна перемога машини іншого кольору – вже подія та щось цікаве для вболівальника Ф1. Макс витягує свій болід у топ-1 в соло? Чудово. Мерседес вгадує зі стратегією та допомагає Расселу випередити всіх? Ідеально. Єдиний реальний претендент на перемогу у гран-прі без хоча б одного моменту слави у сезоні – Леклер. Уже 4 рази фінішував на подіумі, але на найвищій його сходинці – жодного. Тому і є відчуття незакритого гештальту. Ніби у сезоні серед лідерів відбулося у тому чи іншому вигляді взагалі все – окрім фінішу Шарля у топ-1. Треба це виправити. Щоб домогтися справедливості, у Леклера буде ще 12 гонок – більш ніж достатньо для одного з найкращих у світі.

Повернення топ-форми Антонеллі

Приємно бачити у Ф1, де найкращі – досвідчені пілоти, когось молодого та талановитого, який більш-менш стабільно може обганяти їх на трасі. У перший же сезон Антонеллі побив рекорд за найменшим віком водія-лідера гонки, став одним з наймолодших пілотів, які дісталися подіуму. Все це круто та заслуговує на повагу – але поступово Кімі здає. Він починав з результатами рівня Леклера та кращими за Гамілтона, а зараз має відрізок з 6-и гонок, де аж 4 – сходи, а ще одна – фініш серед найгірших. Якби не бронза десь поміж невдач, можна було б сказати, що Кімі видав відрізок на рівні з найгіршими пілотами серії. І це нормально. Молодий гонщик, мабуть, не може бути ідеальним. Хтось у дебютний рік чергує гарне гран-прі та погане, а Антонеллі робить те саме – але серіями. Була топ-серія – тепер відверто невдала. Якщо розмірковувати таким чином, то далі знову варто очікувати прогресу. Болід «їде», тож шанси фінішувати високо будуть. Антонеллі у формі старту сезону – грізний суперник для топів. Хочеться бачити у гонках цю його версію.

Спринт > гонка

Спільнота вболівальників гонок не любить спринти. Якщо судити суто за коментарями – здебільшого через власну консервативність. Але, як на мене, спринт-заїзди – корисні для Ф1. Вона є послідовною: виграють плюс-мінус одні й ті самі, слабким машинам важко фінішувати високо, навіть провальна кваліфікація залишає швидким болідам та пілотам завершити перегони у топ-10. Але інколи хочеться дещо більше непередбачуваності. Не на повну дистанцію (Сільверстоун, як на мене, вийшов аж занадто хаотичними), але на коротку – цілком. І спринт це дає: одного разу Гамілтон виграв, іншого Антонеллі мав поул. Нічого подібного у повноцінних гонках не було. Тож спринти мають високий потенціал для того, щоб приємно дивувати. Тому одна з хотілок – отримати у якийсь з вікендів спринт, який буде кращим за основну гонку. Щоб жоден фанат Ф1 не зміг після завершення гран-прі з упевненістю написати у мережі, що «спринти – це погано, а от гонка…».

Топ-гонка Цуноди

Ще один пілот, якого по-людськи шкода. Юкі змінив менеджерів перед стартом сезону, а зазвичай таких різких рухів, коли ти у структурі великого колективу, не роблять. Отже, пілот не те щоб закладається на свій перехід до іншої команди після Нового року – але точно розглядає такий варіант. Тобто цей сезон повинен був стати для нього вітриною, де він покаже своїм потенційним роботодавцям, що вміє. І початок був саме таким: перші очки з Рейсінг Буллз, підвищення до основного РБ, дебютні бали вже у складі нового колективу… Але далі все як завжди: машину налаштовують під Макса, Юкі не може впоратися з керуванням та вже відкрито критикує болід. Вже 5 гонок поспіль він поза зоною очок, у більшості з них навіть у топ-14 не фінішував. Тобто швидкий Юкі провалюється – і з цим ніхто нічого не може (читай: не хоче) зробити. Якщо продовжить їздити погано аж до кінця сезону, то новий може не почати у якості пілота Ф1. А Цунода – м’яко кажучи, не найгірший гонщик за навичками тут. Було б прикро його втратити. Нехай хоч разочок вразить – і гарантує собі позицію у Формулі на новий сезон.

Сайнс може їздити швидко та ефективно – але не робить цього у поточному сезоні. У загальному заліку зараз аж на 15-й позиції – нижче за декількох новачків та Стролла. Випереджає він тут виключно невдах, які боряться за своє місце у Ф1. А Сайнс давно довів, що він тут не просто так. Не просто ж так? Його найкращий фініш у сезоні – 8-ма позиція. І болід в усьому не звинуватити, адже Албон на тому ж 4 рази завершував у топ-7. Вільямс перед стартом чемпіонату, мабуть, розраховували на боротьбу між своїми пілотами – а отримали ледь не найбільший розрив між №1 та №2 серед всіх команд Ф1. Якщо виключити гонки зі сходами Албона, то Александр випередив Карлоса 8 разів з можливих 9-ти. Це все ще не ситуація Ред Булл, але вже дуже близько. Однак якщо щодо «бичків» усе було зрозуміло одразу, то от щодо «виделок» – ні. Хочеться, щоб Сайнс хоч іноді нагадував, що він кращий за аутсайдерів. Було б прямо добре, якби це «іноді» відбулося ще до завершення сезону. Героїчний фініш у топ-5 особисто мене б, наприклад, задовольнив.

Чемпіонська інтрига до останнього гран-прі

Справа не тільки у тому, що завжди хочеться боротьби до останнього, а ще й у тому, що ми маємо як ніколи високі шанси її побачити. Піастрі та Норріс – справді рівні. Перший пре як танк та майже не помиляється. Другого заспокоюють та хвалять по радіо під час перегонів, бо той аж настільки хвилюється, але він швидший. Обидва змагаються за кермом одного й того ж боліду, тож визначальними будуть саме навички та ментальна готовність. Ландо – амбасадор першого у цій боротьбі, Оскар – другого. Це протистояння сильних гонщиків, а ще – дуже різних. Їх легко протиставляти одне одному. Тут нема явного улюбленця публіки та явного фаворита. Зараз між ними у таблиці 8 очок – ніщо як для дистанції у половину сезону. Навіть букмекер бачить шанси не як 50 на 50, але дуже близько до цього (1.8 на тріумф Піастрі, 2.38 на успіх Норріса). А що ще потрібно взагалі, щоб ми мали інтригу до останніх хвилин, якщо в усьому плюс-мінус паритет? Мабуть, трошки удачі. Ми маємо гарні шанси побачити розв’язку битви в останній вікенд сезону. Дуже хочеться, щоб так воно і сталося. Тоді він буде майже ідеальним.