Цікаві факти про Гран Прі Канади

Чи знаєте ви, що шість гонщиків виграли свій дебютний Гран Прі в Канаді? Або те, що володар поула виграв лише в чотирьох з 10 останніх гонок в Монреалі?

Офіційний сайт чемпіонату представив цікаву статистику і факти, які показують унікальність Гран Прі Канади.

Гран Прі Канади за всю історію проводився на трьох різних трасах - на Моспорт-Парку, на Мон-Трамблане і на автодромі імені Жиля Вільнева. Але в останні роки саме Монреаль приймає у себе учасників Формули 1. Причому цього року пройде вже 36-й етап на місцевій трасі. Тільки п'ять автодромів проводили більше Гран Прі - Монца (64), Монако (62), Сільверстоун (48), Спа (47) і Нюрбургрінг (40).

23 різних пілота святкували перемогу в Монреалі, включаючи одного канадця - Жиля Вільнева, чиїм ім'ям названа траса.

Тріумф Вільнева в Канаді в 1978 році став дебютним для нього у Формулі 1. З тих пір ще п'ять гонщиків здобули свої дебютні перемоги в Великих призах саме в Монреалі: Тьєррі Бутси (1989), Жан Алезі (1995), Льюїс Хемілтон (2007), Роберт Кубіца (2008) та Даніель Ріккардо, який виграв минулорічний Гран Прі Канади.

Міхаель Шумахер домігся найбільшого успіху на автодромі імені Жиля Вільнева, вигравши тут сім гонок, 12 разів потрапивши на подіум і в шести випадках стартував з поула. Другим у списку по всіх трьох показниках є Нельсон Піке, який виграв три гонки, взяв три поула і п'ять разів піднімався в Монреалі на подіум.

Якщо говорити про нинішніх пілотів Формули 1, то траса в Монреалі була прихильною до Льюїса Хемілтона, який тричі тут перемагав і чотири рази піднімався на подіум - в кожній гонці, в якій він дістався до фінішу. У шести з семи Гран Прі він лідирував хоча б протягом одного кола. У нього також завжди були блискучі результати в кваліфікаціях в Монреалі, де він забезпечував собі старт з першого ряду на кожному етапі, і лише в 2011 році він кваліфікувався п'ятим.

У цьому ж році в Канаді пройшла найдовша гонка в історії Формули 1, яка тривала 4 години, 4 хвилини і 39,537 секунди (що пов'язано з двогодинною паузою через дощ). Дженсон Баттон в драматичній боротьбі за перемогу обійшов Себастьяна Феттеля на останньому колі, при цьому британець повинен був на старті прориватися з 21-го місця. В останніх 10 гонках в Монреалі володар поула святкував перемогу лише чотири рази. За цей же період Кімі Райкконен (у 2005-му) і Дженсон Баттон (2011) добилися перемог, стартуючи за межами першої шістки.

10-я позиція на стартовій решітці - це найгірша позиція, з якою вдавалося виграти Гран Прі Канади. Це досягнення встановив ще в 1981 році Жак Лаффит разом з командою Ligier. Це була його шоста і, як потім виявилося, остання перемога у Формулі 1.

Через два роки пілот Ferrari Рене Арну здобув перемогу в Канаді з найбільшим відривом від найближчого переслідувача, випередивши гонщика Renault Едді Чивера на 42,029 секунди.

А от з мінімальною перевагою за всю історії переміг у Монреалі Міхаель Шумахер, який випередив напарника по Ferrari Рубенса Баррікелло всього на 0,174 секунди.

Лідером серед команд за кількістю перемог є Ferrari, чиї пілоти 10 разів були першими, а представники McLaren дев'ять разів святкували тріумф. Ці ж колективи зуміли виграти три поспіль Гран Прі Канади. Ferrari святкувала успіх у Монреалі з 2002 по 2004 роки, а McLaren - з 2010 по 2012 роки. Команда Williams, в чиєму активі сім перемог у Канаді, є ще одним колективом, крім уже згаданих, якому вдавалося виграти більше двох місцевих гонок.

Якщо Хемілтон або Ніко Росберг виграє кваліфікацію в цей уїк-енд, то для команди Mercedes це стане 18-м поспіль поулом. Що дозволить їм випередити за цим показником McLaren, чиї пілоти Айртон Сенна і Ален Прост в 1988 і 1989 роках 17 разів поспіль стартували з поула. Лідером же залишається команда Williams, яка забезпечила собі 24 поспіль поула, починаючи з Гран Прі Франції в 1992 році і завершивши свою серію в 1993 році на Гран Прі Японії.