Мік Шумахер: Чи далеко впало яблуко від чемпіонської яблуні?

Мік Шумахер проводить вже четвертий сезон у молодших формулах. Наскільки близький він до повторення успіхів свого легендарного батька – семиразового чемпіона Ф1 Міхаеля Шумахера?

Існує два прямо протилежних прислів’я стосовно дітей знаменитих батьків: «Яблуко від яблуні падає недалеко» і «Природа відпочиває на дітях геніїв». Дуже зручно, таким чином, успіх або провал зіркового нащадка пояснювати тим чи іншим висловом.

В автоспорті наявність відомого батька-гонщика має як свої переваги, так і недоліки – і важко сказати, які з цих чинників візьмуть гору.

З одного боку, відоме прізвище допомагає підніматися кар’єрними сходами, але з іншого, на юного пілота очікує неминуче порівняння з батьком, і чим більш успішним був предок, тим гірше для його нащадка.

За всю історію автоспорту і Формули 1 зокрема, гоночні династії – не такий вже й рідкісний випадок. Можна згадати такі прізвища як Бребем, Хілл, Андретті, Фіттіпальді, Росберг, Вінкельхок, Вільньов, Піке, Палмер, Сенна, Ферстаппен, Магнуссен тощо.

Сини та племінники цих відомих у минулому спортсменів дісталися Формули 1, але лише лічені з них змогли повторити успіхи своїх уславлених родичів – Деймон Хілл, Ніко Росберг і Жак Вільньов стали чемпіонами, а Макс Ферстаппен хоча ще не здобув титулу, але вже затьмарив досягнення батька Йоса, який свого часу був напарником Шумахера-старшого у Benetton.

Що стосується інших – не можна сказати, що наприклад, Гері та Девід Бребеми не мали таланту, але вочевидь, їхні виступи у командах-аутсайдерах залишились непоміченими. Майкл Андретті прийшов до Формули 1 вже визнаною зіркою, здобувши собі славу у перегонах IndyCar, але не витримав конкуренції з Айртоном Сенною в McLaren і був звільнений за кілька етапів до кінця свого дебютного сезону.

Крістан Фіттіпальді, вочевидь, міг би досягти більших успіхів, але так і залишився нерозкритим талантом. Нельсіньйо Піке запам’ятався лише гучним скандалом на Гран Прі Сінгапуру 2008 року, а про Бруно Сенну або Джоліона Палмера і сказати до пуття немає чого. Залишаються питання до Кевіна Магнуссена, який все ж таки один раз піднявся на подіум, на відміну від свого батька, якого свого часу пророчили в чемпіони Ф1.

Наразі з нащадків великих найближче до Ф1 стоїть Мік Шумахер, але чи зробить він цей визначний крок, і, що більш важливо – чи зможе він піднятися на рівень якщо не Міхаеля, то хоча б свого дядечки Ральфа? Питання складне.

З одного боку, перехід Міка з картингу до молодших формул супроводжувався неабиякою увагою ЗМІ – ще б пак, нащадок великого чемпіона почав крокувати до Формули 1. Але згодом стало зрозуміло, що цей шлях не буде швидким.

Перший сезон у німецькій Формулі 4 Шумахер завершив десятим з однією перемогою на рахунку. У другому сезоні Мік став віце-чемпіоном, але програв Джої Моусону більше 50 очок - це вартість двох перемог.

Наступний крок до Формули 3 мав краще розкрити потенційні можливості Шумахера, але... триває вже другий рік участі Міка у цих перегонах, а його виступи далекі від успішних.

У дебютному сезоні він здобув лише один подіум у 30 гонках і посів 12-те місце, а цього року йде восьмим у заліку, тоді як боротьбу за титул ведуть новачки Маркус Армстронг та Ден Тіктем.

Невиразна форма Міка зовсім не сприяє увазі спонсорів, не кажучи вже про колективи Ф1. Варто зазначити, що він ще з Формули 4 виступає у складі команди Prema, яка є наближеною до Ferrari, але на відміну від своїх напарників не є учасником юніорської програми Скудерії.

Так, у той час як багато юних гонщиків – Ландо Норріс. Джордж Рассел, Тіктем, Армстронг, Джек Ейткен, Нік де Вріс, Джуліано Алезі, Микита Мазепін, Артем Маркелов тощо – потрапили під крило команд Ф1 (навіть Татьяна Кальдерон, яка без особливих успіхів прозябає у GP3 вже третій рік, отримала підтримку Sauber), Мік Шумахер залишився поза увагою. І це недобрий знак.

У той час як Міхаелю Шумахеру знадобился три роки у молодших формулах, щоб потрапити до Ф1 за підтримки Mercedes, Мік на четвертий рік молодших перегонів має дуже туманні перспективи...

Але з іншого боку, його батько був значно старшим – він виграв німецьку Формулу 3 та Гран Прі Макао у 21 рік, а його сину зараз лише 19. Можливо, справа саме в цьому?

Можливо, успіхи Ферстаппена та низки інших юних талантів привчили нас до думки, що талант має проявитися неодмінно змалку? Але той же Деймон Хілл, наприклад, взагалі потрапив до Ф1 у 31 рік і зрештою здобув заслужене визнання.

Можливо, скоро Мік набереться досвіду, і його талант, проблиски якого все ж таки інколи пробиваються, отримає огранку та заблищить, змусивши звернути на себе увагу мисливців за юними даруваннями?

Принаймні на останньому етапі Євро Ф3 у Спа він виборов перший поул у цій серії, а в гонці, яка проходила у складних погодних умовах, здобув красиву перемогу – також першу – і ніби зібрав до купи швидкість, розсудливість й агресивність, що раніше йому не вдавалося.

Спа займає окреме місце в історії його батька – саме там Міхаель вперше вийшов на старт Ф1 і здобув першу перемогу. Буде символічно, якщо бельгійська траса стане переламною і в кар’єрі його сина.

Щиро кажучи, хочеться думати про нього саме як про «яблуко», а не як про «дитину генія».