Як Фернандо Алонсо перервав гегемонію легендарного Шумахера, тріумфувавши на синьо-жовтому боліді

Фернандо досить рано почав кар'єру в автоспорті – ще в підлітковому віці, через що йому навіть довелося пожертвувати навчанням в університеті. Батько іспанця вплинув на рішення стати гонщиком. Під час картингових перегонів він виконував роль і наставника, і менеджера. Це згодом дозволило Алонсо прорватися у Формулу-1.

Початок кар'єри у Формулі-1 видався непростим, але Фернандо впорався

У 2001 році молодий іспанець провів повний сезон у команді Мінарді, але успіху не мав: болід був відверто слабким, хоч Фернандо витискав з нього максимум. Потрапити в очкову зону йому так і не вдалося.

Потім він майже рік був тестовим пілотом у Рено, а з 2003 року став основним пілотом, на якого французи робили дуже високу ставку. Того ж року Алонсо виграв перше Гран-прі – в Угорщині, а серед загального заліку став шостим.

Продовжив прогресувати уродженець Ов'єдо й у 2004 році. Навідміну від минулого сезону, не було перемог і на один подіум менше, зате стабільне потрапляння в очкову зону дозволило йому стати четвертим, пропустивши вперед лише непереможного Міхаеля Шумахера і його напарника Рубенса Баррікелло, а також Дженсона Баттона з Хонди (чемпіона світу-2009). Але головний успіх Фернандо був ще попереду.

Перед сезоном-2005 фаворитом залишався Шумахер

Не секрет, що 2000-04 роки у Формулі запам'яталися домінуванням "Червоного барона" – Міхаеля Шумахера. Феррарі впевнено перемагали в Кубку конструкторів, і здавалося, що це триватиме до того моменту, коли легендарний німець не вирішить завершити кар'єру.

Але перед сезоном-2005 були введені деякі зміни. Річ у тім, що на той момент у Формулі-1 було відразу два постачальники шин: Bridgestone і Michelin. Перші співпрацювали з Феррарі, другі віддавали перевагу Рено, Макларену й деяким іншим сильним колективам. Здавалося б, з чого така увага? Дуже просто: саме тоді почало діяти правило одного складу шин на всю кваліфікацію і гонку.

Простіше кажучи, на піт-стопі пілотам дозволялося тільки дозаправитись, не більше. І ось тут часткову перевагу вже отримував Фернандо Алонсо з його болідом Рено. Французи провели кардинальні зміни за три роки після дебюту в королівських автогонках (у 2002-му). На місце керівника команди призначили легендарного Флавіо Бріаторе – саме він був головним у команді Беннетон, де Шумахер виграв перші два титули (1994, 1995).

Тепер у нього з'явився шанс зробити чемпіона світу з молодого іспанця Фернандо Алонсо. І вдалося ж!

Синьо-жовтий болід Рено відразу шокував усіх

Інженери Рено перед стартом сезону провели роботу над помилками. У Кубку конструкторів команда послідовно прогресувала: четверте місце у 2002 і 2003 році, а незабаром і потрапляння до топ-3 в сезоні-2004. Але від французів чекали більшого – чемпіонства, тому на 2005 рік ставилася максимальна мета – виграти титул.

Перший етап на початку березня стандартно проводився в Австралії. Зміни торкнулися не тільки регламенту, але і правил проведення кваліфікації. Всього лише два кола для виявлення переможця (один – у суботу, другий – у неділю, перед стартом гонки). Результат підсумовувався, а пілот з найкращим часом вигравав поул-позицію.

Однак у такого правила проведення кваліфікації був значний мінус: у будь-який момент міг піти дощ, що давало перевагу тим, хто проходив коло на сухій трасі. Спойлер: після першої половини сезону від формату відмовилися. Перша кваліфікація якраз частково пройшла під дощем, через що Міхаель Шумахер стартував у кінці другого десятка і дуже швидко вибув з гонки після зіткнення з іншим німцем – Ніком Гайдфельдом. Фернандо Алонсо став третім, і вже встиг відірватися від 7-разового чемпіона світу у загальному заліку.

Утім, перша гонка навряд чи викликала серйозне хвилювання в таборі вболівальників "червоних": Шумі виступав на старому боліді, система кваліфікації була вкрай суперечливою та й відрив від лідера відіграється за кілька етапів.

Але вони помилялися: Алонсо відчув смак перемог, а новий болід Феррарі давав збої. Шумахеру довелося зійти вже в першій гонці через механічні проблеми. Після перемоги Фернандо в Сан-Марино багато хто перестав вірити в те, що італійська команда і 7-разовий чемпіон світу вступлять у боротьбу за титул. І вони мали рацію. Забігаючи наперед, скажемо, що того року Шумі переміг лише один раз – у США, причому в досить специфічних умовах.

Титул не був у Алонсо в кишені – з'явився несподіваний суперник

Макларен мав специфічний, але потужний болід. Найчастіше британців підводила надійність, яка не дозволяла пілотам фінішувати. Проте потенціал був дуже високим. До того ж Кімі Райкконен регулярно заїжджав на подіум. Попри відставання в загальному заліку, шанси на титул залишалися.

Уже в рамках Гран-прі Іспанії Кімі бере гору – і це в країні, де всі вболівальники до єдиного підтримували Алонсо! Але Фернандо фінішував слідом за фіном, тому продовжив впевнено лідирувати в чемпіонаті.

Вдала серія Райкконена продовжилася в Монако і Канаді. На північноамериканському етапі вперше в сезоні Фернандо не фінішував через проблеми з болідом, дозволивши фіну відіграти відразу 10 балів.

Але часті проблеми з надійністю, перш за все, мотором, не давали шансів Райкконену обігнати Алонсо. Через зміну двигуна пілота Макларен покарали штрафом у десять позицій на старті гонки. Відіграти такий дефіцит завжди проблематично.

На Гран-прі США сталася цікава ситуація – на старт не вийшли всі боліди, оснащені шинами від Michelin. Алонсо і Райкконен пропустили гонку, а єдину перемогу у сезоні Феррарі приніс Міхаель Шумахер.

Після повернення на європейські Гран-прі Алонсо став домінувати

У Франції та Великобританії іспанець посів перше і друге місце відповідно. Тактика Алонсо була проста – мінімізувати втрати, що все одно дозволить оформити чемпіонство за 2-3 етапи до кінця.

В Угорщині Кімі зміг повністю відігратися, фінішувавши першим (Алонсо не потрапив до топ-10). Але, починаючи з Гран-прі Туреччини, Алонсо діяв впевнено і з мінімумом помилок. Комфортна перевага дозволяла йому погоджуватися навіть на друге або третє місце. Гран-прі Бразилії став золотим для Фернандо – фініш у заліковій зоні дозволив іспанцеві достроково виграти титул чемпіона Формули-1.

На той момент Алонсо було всього 24, що зробило його наймолодшим чемпіоном (у 2010 році рекорд поб'є Себастьян Феттель). Ера Феррарі та Шумі офіційно підійшла до кінця. У підсумку іспанець набрав 133 очки, випередивши Кімі на 21 бал. Шумахер з великим відставанням став третім (61 очко).

Залишалася ще одна інтрига в чемпіонаті: хто ж виграє Кубок конструкторів? За два етапи до кінця чемпіонату Макларен вийшов вперед на кілька балів, але Рено мав шанси обігнати британську команду.

На етапі в Японії Фернандо Алонсо в середині гонки здійснив, можливо, свій найвідоміший обгін. У Міхаеля Шумахера просто не було шансів! Після перегонів Фернандо прокоментує це так: "Я знав, що він повинен натиснути на гальмо, адже у нього вдома дружина і двоє дітей".

Зрештою Рено виграє Кубок конструкторів на останньому Гран-прі – у Макларен вчергове виникнуть проблеми з одним із болідів. Що було після історичного сезону-2005? Неймовірна боротьба Алонсо і Шумахера у 2006-му. Але про це наступного разу!

Автор: Руслан Русанов