Удача Антонеллі, нещасний Леклер і як Макларен забрав перемогу в Норріса

Завершилася перша гонка Формули-1 після п’ятитижневої паузи, яка дала ФІА внести корективи у правила, а командам час оновити машини.

На фоні цього боротьба на трасі стала значно інтенсивнішою та рівнішою, щонайменше в умовах Гран-прі Маямі.

Мерседес

Андреа Кімі Антонеллі став першим в історії пілотом, який конвертував свої перші три поул-позиції у три перемоги. Кожного етапу італієць поповнює список рекордів, і цей став одним із них.

Однак, на відміну від попередніх двох – цей вікенд не став для нього відносно легким. Суперники значно додали, тоді як Мерседес отримав лише часткові оновлення, які не були суттєвими. На цьому фоні «срібні стріли» виглядали на рівні з пілотами Макларен – різниця між ними була мінімальною.

Ключовим у перемозі Антонеллі стало не лише те, що команда змогла покращитися до гонки, а й фактор удачі, яка в деяких моментах була на його боці більше, ніж у суперників. Почнемо зі старту: уже звично для нього ривок був не надто вдалим, і його обійшли дві машини – Ферстаппен та Леклер. Норріс також мав хороші шанси, однак на розгоні його заблокував Макс, перекривши траєкторію. Згодом у першому повороті Антонеллі на пізньому гальмуванні вилетів, але зміг повернутися, трохи зрізавши трасу – і при цьому не отримав штрафу.

До того ж Ферстаппен фактично вибув із боротьби, розвернувшись у боротьбі з Леклером після першого повороту. У підсумку після старту Кімі втратив лише одну позицію, хоча міг опинитися навіть четвертим.

Надалі він усе ж поступився позицією Норрісу, який обігнав його та тримався попереду в межах 2–3 секунд більшу частину відрізку до піт-стопів. Саме там команда зіграла вирішальну роль: Антонеллі зазвали на коло раніше – і це принесло перемогу. Відставання майже у дві секунди до зупинки завдяки андеркату та швидшому піт-стопу дозволило йому вийти вперед у боротьбі з британцем.

Далі гонка стабілізувалася. Норріс час від часу наближався, але обігнати не міг. Натомість Кімі, попри короткочасі проблеми з перемиканням передач, утримав лідерство і фінішував першим, здобувши, мабуть, свою найкращу перемогу на даний момент. Маючи приблизно рівний болід із суперником, яким був чинний чемпіон світу, він максимально скористався своїми можливостями. Частина з них з’явилася завдяки вдалим обставинам і кращій роботі команди, але це жодним чином не применшує його заслуг, особливо якщо подивитися на результат його напарника.

А ось Джордж Расселл вкотре викликає питання. Після впевненої перемоги на Гран-прі Австралії у британця почався спад – він разом із механіками не може підібрати комфортні налаштування так ефективно, як Антонеллі, до того ж його переслідують невдачі. У Японії невчасна поява машини безпеки, у Китаї – проблеми із батареєю. У Маямі ж він був значно повільнішим і фінішував лише шостим.

З одного боку, цього частково можна було очікувати – Расселл не надто любить цю трасу, тоді як його напарник ще торік був тут одним із найсильніших. Після чотирьох гонок відставання від напарника зросло до 20 очок, і з такими темпами чемпіонат виграти буде складно. Втім, минулого року боротьба за титул не раз змінювала свого лідера. Подивимось, чи зможе він повернутися у боротьбу, як Норріс.

Макларен

Макларен зумів за один масштабний пакет оновлень, точніше навіть за половину його, адже решта ще доїде повністю у Канаді, зрівнятися з лідерами з Мерседес – або щонайменше вийти на роль другої сили чемпіонату. За різними оцінками, 0,4–0,5 секунди з кола команда виграла завдяки цьому апдейту, що є вже зараз.

Найкраще використати можливості оновленого боліда зумів чинний чемпіон Ландо Норріс, який після домінації у спринті вів боротьбу за перемогу і в гонці. Як описано вище, старт ускладнив йому життя, однак він усе ж зумів пробитися вперед і вийти в лідери. До піт-стопів складалося враження, що це може бути досить легка перемога британця у стилі минулого року. Однак зупинка усе зіпсувала.

Через загрозу дощу команди максимально відтягували піт-стоп, сподіваючись уникнути зайвих зупинок. Однак дощ так і не пішов, і в кінці відрізку зношення шин у Норріса було більше, ніж у Кімі. Андеркат і швидша зупинка вивели італійця в лідери. Надалі, попри щільний відрив, реальних шансів на обгін у Норріса так і не з’явилося.

Десь не вистачило відстані, десь завадили кругові, або ті, хто зробив зупинку раніше. Але навіть реальної нагоди для атаки фактично не виникло. Якби Антонеллі поїхав у бокси на кілька кіл раніше, коли відрив був більшим, цілком можливо, що Норріс зумів би зберегти позицію після виїзду на наступному колі. У Макларен вже визнали, що саме піт-стоп та обраний командою час став ключовим моментом гонки – і в разі зворотного сценарію перемога, найімовірніше, залишилася б за британцем.

Середній темп на дистанції 57 кіл показав, що різниця між Ландо і Кімі становила лише близько 0,06 секунди з кола, тобто фактично вони були рівні, а вирішальною стала позиція на трасі.

Піастрі натомість виконав чудову роботу зі своєї сторони. Так, темпу для перемоги не було. Точніше – Антонеллі та Норріс були у своїй власній лізі, але австралієць вдало скористався боротьбою суперників і, стартуючи сьомим, зумів пробитися проти всіх на шляху до топ-3, хоча й частково йому допомогли «піруети» суперників та ситуація на трасі.

Загалом, у Макларен більше приводів для оптимізму, ніж для розчарування. Болід вже зараз здатний боротися за перемоги, оновлення спрацювали дуже добре. І нехай Мерседес ще додасть у Канаді – у Вокінгу також готують масштабний пакет доопрацювань.

Феррарі

Хоча етап у Маямі показав, що оновлення працюють, також стало ясно, що цього замало. Скудерія була серед лідерів за темпом і зберегла свої сильні сторони – зокрема старт та швидкість у поворотах, але дефіцит швидкості на прямих нівелював усе не на користь італійців.

Цього разу в обоймі команди фактично був лише Шарль Леклер у боротьбі за подіум, тоді як темпу Льюїс Гамілтон так і не знайшов. А у гонці після контакту з Франко Колапінто він втратив значну частину темпу – за його словами, майже пів секунди на коло – і фінішував лише 6-м через штраф напарника.

Натомість Шарль Леклер провів дуже бойову гонку і зробив, мабуть, більше, ніж можна було очікувати від нього до останнього кола. Він вийшов у лідери вже на старті, але втримати першу позицію зміг лише до 13-го кола.

Далі почали накопичуватися проблеми – зношення шин, складна стратегія та піт-стоп. Рішення команди заїхати раніше було спрямоване на захист позиції від Расселла, але повільна зупинка фактично зруйнувала цей план. У підсумку Леклер опинився позаду британця і змушений був відіграватися.

Додатково ситуацію ускладнювала різниця в швидкості машин на прямих – Феррарі була сильною в поворотах, але програвала на розгонах.

Через це у боротьбі із Піастрі та Ферстаппеном за подіум Леклеру довелося проявляти тактичну гнучкість. Наприклад проти Макса він не пішов у прямий обгін, а використав енергоменеджмент і вибір моменту на прямій, щоб пройти суперника без можливості для того відігратися одразу.

З Піастрі він пішов більш на ризиковану тактику – спробував пропустити австралійця і створити можливість для атаки на останньому колі. Однак цей план вимагав ідеальної точності, і саме тут усе пішло не так – втрата контролю на виході з повороту призвела до розвороту та зіткненням зі стіною, після чого дивом зміг продовжити гонку. Точніше довезти машину до фінішу, зібравши по ходу цього купу зрізок та штраф 20 секунд, який відкинув його на 8 місце.

Однозначно, у разі успішного захисту подіумної позиції від Піастрі це був би один із найкращих перформансів монегаска, але, на жаль, успіхом це не завершилося. Поки Феррарі не оновить мотор, про перемоги можна буде говорити лише на окремих специфічних треках.

Ред Булл

Макс Ферстаппен був пілотом, який вижав максимум із траси та нових правил. Ред Булл помітно оновив болід і додав у швидкості, хоча й значно поступався лідерам. Проте нові правила дозволили гонщикам діяти більш агресивно – що він і робив.

Друге місце на старті та прорив після подій у першому повороті повністю заслуга Макса, а не його боліда. Зокрема, він найбільше вигравав на гальмуваннях – робив це пізніше та ефективніше за інших. Частково це стало можливим завдяки новим правилам, частково – через особливості траси.

Щодо розвороту на першому колі, то Макс сам усе пояснив: «Це було досить хаотично. Я втратив задню частину у другому повороті, і тоді, звісно, спробував мінімізувати втрату часу, зробивши розворот на 360 градусів. Я думав, що вріжуся, тому натиснув газ у підлогу і зміг зробити хороший розворот».

Після цього команда зробила ранній піт-стоп під час машини безпеки – і це стало його єдиним шансом у гонці. Темп у нього був не надто переконливий у другій частині заїзду через зношення гуми, але попри це він зумів відігратися та фінішувати п’ятим.

Його напарник, Ісак Аджар, цього вікенду вперше значно відстав від Макса. Як і всі попередні партнери нідерландця, він поки що не до кінця розуміє причину цього. До фінішу француз не дістався через аварію та власну помилку – зачепив стіну колесом.

Вільямс та Колапінто

Британський колектив оновив болід і зумів вийти повним складом до другого сегмента кваліфікації, а в гонці – не без допомоги суперників – обома машинами фінішувати в очках! Однозначно помітний прогрес Вільямс, який вселяє оптимізм після провалу на старті сезону. Однак цього явно недостатньо – команда розраховувала на більше. Побачимо, де вони опиняться на фініші сезону і чи зможуть повторити минулорічний результат, чи знову доведеться починати все з початку.

Разом із цим прогрес показав і Франко Колапінто на Альпін, де також оновили болід. Аргентинець чи не вперше кращим за свого напарника та зумів набрати очки, впевнено фінішувавши сьомим. Це найкращий результат аргентинця в кар’єрі.

Цікаво, що обидва пілоти, з якими активно контактував зірковий гість паддоку, Ліонель Мессі – Франко Колапінто та Кімі Антонеллі, до боліда якого він сідав – провели одні з найкращих гонок у кар’єрі.