Аналіз: чому Джовінацці може стати проблемою для Райкконена в Alfa Romeo

Поява Шарля Леклера у 2018 році і його наступне підвищення до Ferrari лише після одного року у Формулі 1 дало монегаску шанс стати майбутньою зіркою Ф1.

2019 рік стане важливим роком не тільки для Леклера, а й покладе край майже дворічному очікуванню іншого протеже Ferrari Антоніо Джовінацці. Італієць продовжить кар’єру після двох моторошних аварій на початку 2017 року.

Звісно, Антоніо не став би напарником Кімі Райкконена, якби не його зв’язок зі Скудерією, проте до італійця не було прикуто стільки уваги, як до Леклера.

Колишній власник команди Ф1 Джанкарло Мінарді на своєму офіційному сайті заявив, що Райкконену «доведеться озиратися, оскільки я впевнений, що Джовінацці створить йому чимало незручностей».

Швидкість Джовінацці у 2018 році підтверджує прогноз Мінарді.

Торішні вільні тренування під час Гран Прі були фактично єдиною появою Джовінацці у Формулі 1. І вони були досить обнадійливими.

У 2017 році за кермом Haas у семи вільних практиках італієць був у середньому на 0,6 секунди повільнішим за Ромена Грожана чи Кевіна Магнуссена.

Швидкість Джовінацці за кермом Sauber у 2018-му була значно кращою. Він випередив Маркуса Ерікссона в середньому на 0,3 секунди у всіх трьох сесіях, коли виступав зі шведом.

Протягом сезону Ерікссон у першій практиці у середньому програвав Леклеру 0,13 секунди. Але якщо відкинути перші три вікенди адаптації Леклера, то перевага Шарля зросте до 0,2 секунди.

Причиною незначної переваги Леклера є велика вибірка, а програма першої практики ускладнює пряме порівняння. З іншого боку, попри численну критику на адресу Ерікссона, швед не був таким легким суперником, як вважається.

У Німеччині Джовінацці програв Леклеру секунду, проте слід зважити на проблеми з капотом на виїзді із боксів, що для італійця значно скоротило час перебування на трасі.

Доцільніше згадати про практики у Росії та Бразилії. У Сочі Антоніо випередив Шарля на 0,3 секунди, а на Інтерлагосі стільки ж йому програв.

На відміну від Леклреа, Джовінацці не був учасником Гоночної академії Ferrari, хоча привернув увагу Скудерії, яка причетна до його кар’єри з часів європейської Формули 3 2015 року і до отримання місця пілота у 2017 році.

Його кар’єрний шлях до підтримки Ferrari був не таким «легким», як у Леклера, оскільки фінансову підтримку йому надавав лише батько Шона Гелаеля.

У 2017 році Антоніо вразив публіку Формули 1 на Гран Прі Австралії, коли вимушено замінив у Sauber травмованого Паскаля Верляйна, але потім двічі потрапив у аварію у кваліфікації та перегонах на Гран Прі Китаю.

Це у купі з нестабільними виступами у практиках за Haas та Sauber створило Джовінацці репутацію швидкого, але нестабільного гонщика.

Після Гран Прі Китаю 2017 року Джовінацці взяв участь лише у 24 годинах Ле-Мана у програмі Ferrari у класі GTE.

За цей час він подолав за кермом різних гоночних машин Ferrari, Haas та Sauber приблизно 6 500 кілометрів.

Він провів чимало годин на симуляторі Ferrari і став важливим для команди, адже подолав на ньому ще десятки тисяч кілометрів, що відмітив Себастьян Феттель.

Нікого не дивує наявність у Джовінацці чималих навичок. Адже він став віце-чемпіоном GP2 2016 року позаду пілота Red Bull у 2019 році П’єра Гаслі, з яким тоді разом виступали за команду Prema.

Він виграв п’ять гонок, а Гаслі на одну менше, хоча у спринтах рахунок 4-3 на користь П’єра. За кількістю поулів француз також випередив італійця 5-2.

У фінальній гонці Джовінацці не спромігся вибороти у напарника титул, але до останнього боровся із гонщиком, який тепер стане напарником Макса Ферстаппена. Рік потому Леклер у тій самій команді став чемпіоном.

З того часу Гаслі провів сезону у Супер Формулі і довів свої гоночні якості у Toro Rosso. Джовінацці оцінити після сезону у GP2 значно складніше.

Проте завдяки своїй ролі у Ferrari він відкрив собі двері у Sauber і має скористатися шансом стати справжнім пілотом.

Це робить Джовінацці достойним напарником.

Саме тому Мінарді очікує, що Райкконен це досить швидко зрозуміє.