Аналіз: чому Леклер має відповісти на виклик Феттеля у кваліфікаціях?

Якщо на початку 2018-го Sauber могла конкурувати в пелотоні хіба що з Williams, то наприкінці року регулярно потрапляла у топ-10 у кваліфікаціях та здобувала очки.

Новачок Шарль Леклер також швидко прогресував, і за кілька етапів стало очевидно, що саме він, а не його більш досвідчений напарник Маркус Ерікссон є лідером команди.

Більш детальне дослідження кваліфікаційних показників Леклера демонструє видатні цифри, але також викриває невеличку слабкість монегаска, яку слід усунути у 2019 році.

Позитивним моментом є швидкість Леклера на фоні недостатнього темпу своєї машини.

Обраний Motorsport.com метод «supertime» дозволяє досить уважно визначити місце Sauber у пелотоні, взявши найшвидше індивідуальне коло кожної команди під час вікенду і відтворивши його у відсотках від абсолютно найкращого часу.

Це більш справедливий спосіб порівняння команд, тому що потребує лише одного гонщика кожної команди, щоб зібрати єдиний репрезентативний час на колі в якийсь момент протягом кожного вікенду.

Тоді можна порівняти зусилля Леклера відносно того, де машина має бути теоретично за чистою швидкістю.

Розподіл сезону на чотири частини показує, що Леклер не лише відповідав висхідному тренду своєї стайні, але і переважно випереджав прогрес свого боліда.

Чистий темп Sauber дозволяв йому кваліфікуватися приблизно на дев’ятому, сьомому, сьомому і п’ятому рядках стартової решітки у кожній чверті сезону відповідно.

Але Леклер може похизуватися середнім кваліфікаційним місцем 16,8, 11,4, 13,8 і 8,6 у відповідних гонках.

Середній кваліфікаційний результат Леклера (12,7) випереджає теоретичний старт Sauber з 14 або 15 позицій.

Він також розташувався на три позиції вище за Ерікссона (15,7), що пояснює, чому Леклер також незмінно випереджав шведа, показавши середню фінішну позицію 9,7 проти 12,2 у Маркуса.

Ці грубі цифри свідчать про те, що монегаск на відмінно впорався із задачею адаптації до виклику кваліфікації Формули 1.

Проте серед його найкращих теоретичних кіл у кваліфікації був і найгірший результат з усього пелотону.

Лише три рази Леклер поєднував свої три найкращих сектори на одному й тому ж колі, також у нього був другий за величиною середній дефіцит між його фактичним часом на колі і його теоретичним найкращим — він був лише на 0,132 секунди повільнішим, ніж міг би бути.

«Нам слід потрапити з Q1 до Q3, і доводиться долати коло на межі можливого, — сказав Шарль у коментарі для Motorsport.com щодо цього виклику. — Важко поліпшити те, що ти вже показав раніше.

Наприкінці сезону мені вже вдавалося проїхати коло, яке я хотів проїхати у Q3, але до середини сезону я інколи стикався з труднощами, і часто було таке, що мій час на колі у Q2 був кращим за Q3».

Леклер дійсно став ще кращим, особливо у фінальних гонках, де він кваліфікувався у топ-10 у п’яти з останніх шести Гран Прі, але навіть тоді він не збирав до купи своє теоретично найкраще коло.

У цих останніх шести кваліфікаціях дефіцит часу Леклера у порівнянні з теоретично найкращим колом двічі виходив за межі його середнього показника: у Мексиці (0,248 с) і Бразилії (0,237 с).

Хоча це і може здатися жорсткою критикою, варто зазначити, що напарник Леклера по Ferrari у 2019 році Себастьян Феттель наблизився до теоретично найкращих показників.

Феттель об’єднав свої три найкращих сектори в 11 з 21 кваліфікаційних сесій — що на три більше, ніж будь-який інший пілот.

Він також був лідером за середнім дефіцитом від теоретично найкращого кола — у німця цей показник дорівнює лише 0,025 секунди за всю кампанію.

Це встановлює чіткий внутрішньокомандний еталон для Леклера, а також підкреслює якість Феттеля в контексті всього пелотону.

Леклер довів, як новачок, наскільки добре він може змагатися, якщо заробить гарну позицію для старту.

Оскільки на передньому фронті пелотону розташування на старті ще більш важливе, життєво необхідно, щоб він піднявся до рівня Феттеля.