Гран-прі Канади

Гран Прі Канади перемістився у Монреаль у 1978 році. Причиною цьому став той факт, що автодром Мотоспорт Парк, який приймав канадський етап з 1967 по 1977 рік, було визнано застарілим та надто небезпечним. Траса у Монреалі - столиці франкомовної провінції Квебек - являла собою зв'язані міські вулиці на рукотворному острові Іль-Нотр-Дам. Острів було побудовано в одній з проток ріки Святого Лаврентія спеціально до міжнародної виставки Експо- 67 та у тому ж році він став центром спортивного веслування на відбувшихся у Монреалі Олімпійских іграх.
Завдяки цьому, автодром одразу отримав транспортне сполучення з центром міста у вигляді метро та пішохідного 300-метрового мосту Жака Карт'є. Траса, яку було спроектовано Роджером Пайєтом, з'явилась у живописному парку на острові Іль-Нотр-Дам у центрі Монреаля як раз до Гран Прі 1978 року.

Перемогу у дебютній гонці, яка пройшла 8 жовтня 1978 року, одержав улюбленець місцевої публіки уродженець Квебека Жиль Вільнев на Ferrari 312T3. А у 1982 році, після трагічної загибелі канадця під час кваліфікації напередодні Гран Прі Бельгії у Зольдері, трасу було названо його іменем.
Через місяць після трагічної події, траса у Монреалі сама стала свідком загибелі гонщика. Тоді молодий італієць Ріккардо Палетті з команди Osella зіткнувся із заглохлою на старті Ferrari Дід'є Піроні. Пілот помер у шпиталі від отриманих травм.

Варто відмітити, що історія автодрому сповнена, не тільки величними тріумфами, але й трагедіями. Але не дивлячись на це, лише раз у 1987 році канадська траса не приймала Гран Прі, опинившись жертвою розбіжностей між організаторами та офіційними особами Формули 1. Весь інший час автодром імені Жиля Вільнева постійно був присутнім у календарі чемпіонату світу. Пов'язано це з тим, що перегони тут завжди непередбачувані. Дуже часто виходить так, що на верхній щабель піднімається пілот, що навіть не претендував на перемогу у чемпіонаті, а лідерам навпаки не щастить.

Найкурйозніший фініш відбувся під час Гран Прі Канади 1991 року, коли на останньому колі Найджел Менселл, що лідирував, занадто рано почав святкувати свою перемогу. Британець уповільнився та почав вітати публику, але уповільнився настільки, що болід заглох. Перемогу, останню в своїй кар'єрі, одержав здивований Нельсон Піке.
Довжина кола на автодромі "імені Жиля Вільнева" у Монреалі складає 4,361 км. Цей вузький трек являє собою комбінацію довгих прямих та повільних шикан. Тому в цілому траса є дуже швидкісною, поступаючись у цьому показнику лише італійській Монці. Саме тому важливе значення має потужність двигуна та ефективність гуми. Траса також вимоглива до гальм.
Що ж стосується аеродинаміки, то від неї залежить небагато. Витрати плаьного тут дуже великі, тому пілоти змушені йти на набагато більшу кількість піт-стопів, ніж на інших трасах. Місць для обгонів на треку доволі багато.

Покриття автодрому рівне, що дозволяє обирати більш м'який тип гуми. Великим недоліком є те, що поза перегонами трек практично не використовується. Через що у підсумку, у перший день вік-енду, траса дуже брудна.