Гран-прі Австралії

Мельбурн – адміністративний центр штату Вікторія, що розташований на південно-східному узбережжі Австралії. Різниця по часу з Київом +6 годин. Траса є тимчасовою та прокладена по доріжках Альберт Парку, у діловому центрі Мельбурна.

Гран Прі Австралії проводиться з 1985 року, одинадцать років етап проходив в Аделаїді та завершував сезон, а у 1996-му переїхав у Мельбурн та зазвичай приймає в себе перші перегони сезону, але з 2010 року – чемпіонат часом стартував у Бахрейні. Краще місце для обгону – кінець стартової прямої, де пілоти розганяються до 300 км/г та можуть відіграти позицію на гальмуванні у Jones, закріпивши успіх на виході з другого повороту.

Один з найцікавіших поворотів – 12-й, Waite – майже 250 км/г, атака поребрику, а далі швидкісна ділянка – найменша неточність призводить до серьйозної втрати часу. Траса достатньо швидка, не вимоглива до аеродинаміки, але через бруд, звичний для нестаціонарних автодромів, характеристики асфальту серьйозно змінюються під час вік-енду, ускладнюючи налаштування.

Час на колі серйоезно залежить від ваги боліду, зайві 10 кг палива призводять до втрати 0.4 секунди. Траса вимоглива до двигунів. Навантаженням на силову установку вона поступається лише Монці – 66% кола пілоти проїжджають з повністю натиснутою педаллю газу. Під час розгону з повільних поворотів важлива ефективність силової установки у широкому диапазоні обертів.

Аеродинаміка налаштовується на середньо-високий рівень притискної сили. Налаштування боліду в Мельбурні нагадують Сепанг або Сільверстоун, де також, під час вік-енду інженери щукають компроміс між притискною силою та швидкістю.

Для ефективного проходження кола у Альберт-Парку потрібен максимально «чутливий» болід, під час налаштувань підвіски важливо знайти оптимальне поєднання її жорсткості та стабільності на гальмуванні. Траса вимоглива до системи охолодження гальм.

Перший, після стартової прямої, поворот знаходиться на території міста та називається Fangio Stand. Пілоти досягають його на швидкості 290 км/г, а потім різко снижують її до 120 км/г на вході у поворот Fangio Stand, який проходять на третій передачі.
На повороті Jones Stand вмикають 1-у передачу та збільшують швидкість до 150 км/г. На виході швидкість продовжує рости до 180 км/г. А вже перед Chicane швидкість досягає 280 км/г, після чого різко знижується до 80 км/г.
Наступний віраж проходять на 3-й передачі зі швидкістю 125 км/г. Поворот Whintford Stand пілоти беруть на 170 км/г, тут можливі вильоти. Траса, що проходить на території парку, більш повільна. Вона складна для управління болідом. Середня швидкість на цій ділянці - 105 км/г.
Поворот Marina Stand проходять на 4-й передачі на швидкості 150 км/г, а наступний за ним поворот Lauda Stand - в средньому зі швидкістю - 250 км/г. В поворот Clark Stand входять на 195 км/г, на виході швидкість - 150 км/г. До одного з найнебезпечніших поворотів траси Waite Stand під'їжджають на 4-й передачі зі швидкістю 180 км/г.
Другу його частину проходять повільніше - 160 км/г. Поворот Hill Stand дуже складний: швидкість з 250 км/г різко збільшується до 285 км/г. Ascari Stand - 90 градусный поворот. Швидкість на апексі 130 км/г. Віраж Stewart Stand проходять зі швидкістю 170 км/г.
На повороті Prost Stand швидкість з 215 км/г зменшується до 90 км/г. Senna Stand - останній поворот перед фінішною прямою. Його проходять на швидкості 160 км/г.